Екзамени

Наступні декілька тижнів йшли спокійно, почалися зимові екзамени перед канікулами, підсумок знать за пів року . Алекса наздоганяла те, що пропустила за той час поки була відсутня у коледжі переписуючи історію Лі Йона та Нам Джи А. Дівчина багато часу приділяла повторенню та вивченню пропущеного, проводила цей час над книжками, конспектами та із Сашою, яка охоче визвалася підтягнути подругу . До екзаменів залишалося два дні, Алекса попросила шпаргалки , поховала їх у потаємні місця, та вирішила трохи відпочити написавши щось у особистому щоденнику. Вона відкрила блокнот який їй подарувала Гера, взяла рожеву ручку з блистівками, наклеїли декілька милих  стікерів та почала писати:

"Любий щоденник,  я налагодила відносини із Сашою, та тепер вона лояльно стала відноситися до Гери, після мого таємничого зникнення якось новенька перестала зі мною активно спілкуватися, але можливо це більше через те, що вона дізналася від мене, що я була поряд з її улюбленим актором і проживала весь сюжет дорами на власній шкурі. Хоча я їй пояснювала, що це далеко не круто, я там майже не загинула, але вона мене чула, їй бентежив той факт, що я а не вона, не така вона і мила виявляється. Зараз йде підготовка до екзаменів, я готова на всі сто, але чесно вже починаю сумувати за Лі Йоном, хоча він для мене як друг, хоч і красень. Дивно чути це від самої себе, але я вже не дочекаюсь коли знову зможу засісти за новою дорамою і помилуватися на гарних акторів , і офігіти від сюжету. Цікаво, чи затягне мене знову? І взагалі чому це відбувається зі мною ?".

Алекса перечитала написане, замислено постукала рожевою ручкою по підборіддю й тихо хмикнула.

— Ні, ну справді… Чому саме я?

Вона сама не знала, кому адресувала це запитання — щоденнику, Гері, долі чи, можливо, невидимому сценаристу, який останнім часом явно отримував задоволення від її життя. Дівчина вже хотіла дописати щось іще, коли телефон на столі завібрував, Алекса глянула на екран, повідомлення було від Саші.

Саша: «Ти ще жива?»

Вона усміхнулася й швидко набрала відповідь.

Алекса: «Фізично — так. Морально — після історії та права під питанням.»

Відповідь прийшла майже миттєво.

Саша: «Я ж казала: треба було вчитися, а не дивитися дорами.»

Алекса: «Я не просто дивилася!»

Саша: «А що ти робила?»

Алекса зависла над клавіатурою. Що вона робила Подорожувала в інший світ, жила чужим життям, ледь не загинула, рятувала людей, закохувалася в сюжет, і  якщо бути чесною, іноді дуже хотіла повернутися назад. Вона стерла перше повідомлення, яке хотіла написати, і замінила його на:

Алекса: «Проводила культурне дослідження корейської драматургії.»

Через секунду прилетіло:

Саша: «Ага. Культурне. Особливо сцени з Лі Йоном?»

— От зараза…

Алекса розсміялася й відклала телефон, її погляд знову впав на щоденник, вона перегорнула сторінку й додала внизу:

"P.S. Якщо я коли-небудь знову потраплю в дораму, будь ласка, нехай це буде щось спокійне. Без убивць, дев'ятихвостих лисиць, проклять, демонів і смертельних небезпек. Я просто хочу подивитися романтичну комедію. І все."

Дівчина поставила крапку, задоволено закрила блокнот і поклала його поруч.

— Все. Відпочила.

Алекса відкинулася на спинку стільця й потягнулася так, що аж хруснула спина.

— Оце життя, — пробурмотіла вона. — Ніяких проклять,  монстрів,  загадкових чоловіків, які з'являються посеред ночі й повідомляють, що я єдина людина, здатна врятувати світ.

Вона на секунду замислилася.

— Хоча… чоловіка можна залишити.— дівчина сама з себе тихо засміялася.

На столі лежали підручники, конспекти й акуратно складені шпаргалки, які вона так старанно ховала протягом останньої години. Одна була захована між сторінками словника, друга — під чохлом телефону, а третя взагалі лежала в кишені старої куртки. Алекса подивилася на все це добро й важко зітхнула.

— Я готова до екзаменів.— вона зробила паузу. — Ну… майже.

Телефон знову завібрував.

Саша: «До речі, ти шпаргалки зробила?»

Алекса: «Я ображена самим фактом такого питання.»

Саша: «Тобто зробила.»

Алекса: «Я називаю це альтернативним способом засвоєння інформації.»

Саша: «Ти називаєш шпаргалки альтернативним способом навчання?»

Алекса: «Так.»

Саша: «Ти безнадійна.»

Алекса: «Зате організована.»

Через кілька секунд Саша надіслала фотографію, на знімку була величезна купа конспектів, підручників і стос паперів.

Саша: «Я теж організована.»

Алекса збільшила фотографію.

— Господи…

Вона швидко надрукувала:

Алекса: «Ти коли-небудь бачила сонце останні три дні?»

Саша: «Ні.»

Алекса: «Я так і знала.»

Алекса поклала телефон і знову поглянула на книжки.

Їй справді було дивно: ще кілька тижнів тому вона навіть не могла уявити, що повернеться до звичайного життя. Після всього пережитого звичайні проблеми здавалися майже смішними. Екзамен був не проблемою, безсонні ночі сидячі над книгами теж здавалося дрібницею, вчитель який сто процентів завалить пів групи теж можна пережити. А от стати ціллю змія — дракона замість іншої людини та майже не склеяти ласти, о це проблема. Дівчина встала, зібрала зі столу кілька ручок і вже хотіла віднести їх до пенала, коли раптом помітила щось дивне: на сторінці щоденника, яку вона щойно закрила, крізь обкладинку проступало слабке рожеве світло.

— Ні. Не вже мене знову затягне? Але куди? В букви чи, що?

Вона повільно нахилилася до блокнота та світла вже не було.

— Мені здалося.—дівчина кілька секунд мовчки дивилася на обкладинку. — Точно здалося.

Вона взяла щоденник у руки, перевернула його, оглянула з усіх боків і навіть потрясла.

— Ось бачиш, нормальний блокнот.

Алекса поклала його у шухляду, подивилася на годинник, була вже одинадцята ночі , потім вона перевела погляд на ноутбук, відкрила його і почала шукати нову собі дораму.