Шок та розгубленість

Лев швидко вийшов із офісу і побіг до квартири Тані. Він постукав у двері, серце калатало.

— Тань! Відкрий, будь ласка! — крикнув він, намагаючись зберегти спокій у голосі.

Двері повільно відчинилися. Таня стояла, обхопивши себе руками, очі палаючі від сумніву та зради.

— Ти що робиш тут? — різко спитала вона, голос тремтів від емоцій. — Ти вже все сказав у офісі!

— Я знаю, але… — Лев глибоко вдихнув, набираючись терпіння, — треба, щоб ти почула правду від мене.

— Правду? — глузливо скривилася Таня. — Про «вагітність»? Ти можеш мені пояснити, як це сталося?

Лев зітхнув і з обережністю крокнув ближче:

— Це неправда, Тань. Марина хоче зіграти на наших страхах і сумнівах. Ніякої вагітності немає. Я перевірив усе і…

— Перевірив? — перекрила його Таня, — ти навіть не розумієш, як це виглядало зі сторони! Всі в офісі шоковані!

— Я розумію, — відповів Лев, підходячи ближче і беручи її за руки, — і тому я тут. Тільки я можу пояснити. Тань, мені важливо, щоб ти знала: я люблю тільки тебе. Все, що робила Марина, — брехня.

Таня стояла мовчки, дивлячись на нього. В її очах світилися суміш гніву, розгубленості та болю, але також — слабка іскорка надії.

— Тільки ти… — тихо промовила вона, трохи знітившись. — І я хочу тобі вірити, але…

— Я доведу тобі, Тань, — Лев стиснув її руки міцніше, — що ми разом і все, що нас лякає, не зможе нас роз’єднати.

Вона глибоко вдихнула, відчуваючи, як страх поступово змінюється на рішучість.

— Добре… — сказала вона тихо, — але зараз мені треба трохи часу, щоб заспокоїтися.

Лев кивнув, розуміючи її почуття:

— Я тут, коли ти будеш готова. І я не піду.

Таня кивнула, ще раз поглянула на нього, а потім повільно повернулася, щоб піти до спальні і прийти до себе. Лев залишився на місці, відчуваючи, що боротьба за їхнє щастя тільки починається, але він готовий пройти її разом із нею.