Глава 15

— Чудово, — Анна не стримала нервовий сміх, намагаючись приховати тремтіння в руках. — Ще одне випробування пройдено.

Король різко зупинився, і дівчина, не чекаючи цього, мало не врізалася в нього. Корвін нахилився так близько, що вона відчула тепло його шкіри та аромат старого каменю.

— Це не жарт, Аміро. Тебе могли вбити.

— Я й так приречена на смерть, навіщо ви ризикували собою та врятували мене?

Її погляд мимоволі ковзнув по його вустах, а потім в очі, де ще жеврів відблиск нелюдського сяйва. На мить у кутиках його губ ворухнулася ледь помітна тінь усмішки. Він випрямився, легенько схопив її зап’ясток.

— Вбивство моєї нареченої у всіх на очах це приниження для мене. Означає, що я слабкий та не можу захистити своє.

Корвін говорив про неї не як про людину, а як про річ. Злість проникла у вени та поширювалася тілом. Чоловік продовжив ходу, Анна вимушено йшла поруч. Його пальці здавалися холодними та міцними, наче камінь. Впевненим кроком переступив поріг і вони опинилися у кабінеті короля. Вартові зачинили двері кімнати, залишивши їх наодинці. Король не поспішав відпускати руку дівчини та уважно вдивлявся в її обличчя:

— У твоїх очах страх.

— Бо я злякалася. Не кожного дня у мене летять стріли, але найбільше я злякалася за вас, — Анна усвідомила, що сказала зайве та прикусила губу. Сподівалася він не почув її зізнання та, наче виправдовуючись, поспішно проторохтіла:

— Не хочеться жити з думкою, що хтось постраждав через мене.

— Але через тебе постраждало багато людей, — Корвін відпустив її руку та підійшов до вікна. — Ти вбила десятки воїнів, через тебе багато дітей залишилися сиротами, а жінки вдовами. Можливо є хтось, кого ти підозрюєш у цьому замаху?

Анна прикусила губу. Аміра померла на пласі й більше нічого про неї у книзі не писали. Дівчина не могла відвести погляду від його крил. Звеличувалися над головою та сягали п’ят. Зараз вони складені за спиною, проте навіть у такому положенні видно завихрені сріблясті лінії. Дівчина стиснула плечима:

— Судячи з усього, то в Аміри, е… тобто у мене, — Анна поспішно виправилася, — багато ворогів. Кожен скелеарець бажає мені смерті. Навіть ваші наречені опиняються під підозрою.

— Хто? —  Корвін несподівано розсміявся. — Еліс, яка цікавиться лише сукнями, чи Кармен, яка й слова вимовити не може?

— Так, ви маєте рацію, це не вони. Але не виключено, що це хтось з прискельників.

— Підозрюєш когось конкретно? — Корвін розвернувся до дівчини всім корпусом, заховавши за собою величні крила від споглядань.

У книзі про життя Аміри було написано надто мало. Навіть, якщо вона й мала якісь конфлікти з прискельниками, то Анні про це невідомо. Дівчина похитала головою:

— Ні, я не знаю. Сподіватимемося нападника схоплять, хоча, з іншого боку, якщо після вашого весілля мене стратять, то зараз я тільки продовжую своє життя на декілька днів.

— Тому тобі вигідно розбудити горгулью, проте ти навіть не намагаєшся, — у голосі Корвіна відчувалося роздратування.

— Бо ніхто крім Ліліани цього не зробить.

Очі Корвіна спалахнули злістю. Він зробив кілька кроків та підійшов до неї.

— Ліліана навіть немає мітки. Як бачиш твої пророцтва з книги не здійснюються.

— Можливо, з моєю появою події якось змінилися. Я намагаюся все виправити, але нічого не виходить, — Анна розвела руками.

— Спробуй говорити правду і припини вигадувати про книгу та переселення душ. Це неможливо. Навіть найсильніший маг не може цього зробити.

— Ти мені ніколи не повіриш, так?

Корвін нахилився до дівчини. Простягнув руку та ніжно, ледь торкаючись пальчиками до її щоки, заправив пасмо чорного волосся Анни за вухо. Цей дотик породив гарячі іскри у животі. Чоловік зосередив погляд на її вустах:

— Після всього, що між нами сталося, мені важко тобі довіряти.

Його голос звучав тихо, але в ньому вчувалася небезпечна глибина. Анна відчула, як повітря в грудях раптом стало важким, наче кожен подих доводилося видирати з себе. Гарячково намагалася пригадати сюжет книги, та жоден рядок не розповідав про спільне минуле Аміри й Корвіна. Вона повільно підняла підборіддя, і в її погляді з’явився виклик:

— Нагадаєш, що між нами сталося?