Глава 18

Ці дні ми провели з Ніколасом разом. Напевно, вони були одними з кращих в моєму житті.  Мені здавалося, що чим більше я проводжу часу з ним, тим сильніше його кохаю. Хоча це і неможливо. Люблю його очі, такі зелені, що мимоволі уявляєш густе листя апельсинового дерева. Люблю його усмішку, спочатку невимовно ніжну, та згодом вона переходить в спокусливо-зухвалу.  Люблю те, як він довго дивиться на мене, мовчки, без єдиного слова, а потім повільно цілує. Що ховається за цим мовчанням, не знаю. Але в такі моменти, я вірю, що в цілому світі для нього існую лише я одна.

  Одного вечора, я сказала йому, що мені потрібно сходити в одне місце.  Я вже давно не відвідувала занять в латиноамериканському клубі, і мене сильно тягнуло туди. Сподіватися на те, що Ніколас захоче піти зі мною, було просто смішно. Тому я і не мала наміру просити його про це. Але він дуже сильно здивував мене.

  - Я з тобою, - впевнено сказав він. - Пам'ятаєш, я говорив, що більше нікуди тебе одну не відпущу.

  - Але ж ти не знаєш навіть, куди я йду, - заперечила я. - Повір, тобі там не сподобається. Думка про те, що Нік буде спостерігати за мною під час танцю, послала нервовий імпульс по тілу. Я відчула збудження, як уявила цю картину – що танцюватиму для нього. А ще я дуже боялася його розчарувати.

  - Я бачив тебе, Лілі, - прошепотів він мені на вушко, цілуючи моє волосся і притискаючи до себе. - Там. І ти була прекрасна. Коли-небудь, - Ніколас подивився мені в очі, потім перевів погляд на мої губи, і я нервово облизала їх, - ти потанцюєш для мене. Тільки для мене!

  Я втратила дар мови. Цей низький оксамитовий голос діяв на мене сильніше наркотику. Зараз я думала лише про його поцілунки. І довго чекати не довелося. Ніколас схилився наді мною і заволодів моїми губами.

  Отямившись через кілька хвилин, запитала, запинаючись, - Ти ... ти був в клубі?  Коли?

  - Я був там багато разів, Лілі. І весь час мене цікавило лише одне питання, - Нік пильно подивився на мене, - хто цей хлопець, який постійно танцює з тобою?

  - О, це Рамон, - машинально відповіла я на питання, все ще обмірковуючи отриману інформацію.  - Скажи, тобі Ешлі розповіла?

  - Ні. У тебе залишилася одна спроба, - посміхнувся він, але потім знову зробив похмурий вигляд. - Рамон? Хто він?

  - Я все зрозуміла. Майк сказав. Адже так? - поцікавилася я, піднімаючи вгору одну брову. - І як я раніше не здогадалася?

  - Ага, - кивнув Нік, - і я дуже вдячний йому. А тепер моя черга. Так хто цей хлопець?

  - Хочеш, я познайомлю вас? Він - дивовижний, і у нього є своя сумна історія. Рамон сподобається тобі, ось побачиш.

  Я не помилилася, коли говорила це Ніколасу. Повертаючись додому пізно ввечері, він все ніяк не міг повірити в те, що дізнався про Рамона, життєва трагедія якого дуже сильно вразила його. А ще я наслухалася стількох компліментів та палких словечок на свою адресу, що мої щоки не переставали червоніти ще дуже довго.

Несильний поштовх Еш відірвав мене від спогадів, змушуючи знову повернутися в реальність. Я здивовано глянула на неї.

  - Ти що, зовсім лекцію не слухаєш? - обурилася вона, а потім тихенько засміялася. - Очевидно, стосунки з моїм братом не надто йдуть на користь твоєму навчанню.

  - Схоже, що так, - зітхнула, обмінюючись хитрими усмішками з подругою.

  Мила Ешлі, з ніжністю подумала я, вона розуміє мене з півслова. Мені дуже пощастило з такою подругою. На Новий рік вона влаштувала нам з Ніком чудове свято, просто залишивши удвох. І як ми її не вмовляли залишитися і відсвяткувати з нами, Ешлі все одно поїхала до Емми.

  Навіть зараз згадуючи новорічну ніч, у мене бігли мурашки по шкірі, а внизу живота солодко тягнуло. Ніколас. Дивно, але під маскою бездушного циніка, виявився безнадійний романтик. Принаймні, мені так здавалося.  Прикидався? Ні, неможливо. Я всією душею бажала, щоб саме зі мною він був справжнім, і в глибині душі сподівалася, що так і є.

  Що може відчути дівчина, побачивши в спальні кілька десятків запалених свічок? Про що подумає дівчина, відчувши під долонями ніжні пелюстки червоних троянд, якими всипане ліжко? В що, нарешті, повірить дівчина, помітивши кохання всього свого життя з келихами шампанського в руках і ніжною посмішкою на губах? Правильно, вона буде вважати, що кохана.  Ось і я дозволила таким думкам закрастися мені в голову. Адже, слова - це ще не все! Головне - вчинки, так?

  Вийшовши з ванної, і побачивши всю цю красу, я на мить застигла.  Не повірила своїм очам. Нік виступив з напівтемряви і підійшов до мене, простягаючи келих.

  - За найпрекраснішу дівчину на світі!  - тихо мовив він. - Я так довго тебе чекав.

  Я не зрозуміла, що Ніколас мав конкретно на увазі, моє перебування у ванній чи ж раптова поява в його житті.  В ту мить, я не хотіла акцентувати на цьому увагу. Я мовчки надпила шампанського, дивлячись в його очі. У сяйві свічок вони здавалися ще більш зеленими, майже неприродними. І те, що я там побачила, передалося мені, розтікаючись по моїх венах вогнем. Нетвердою рукою я поставила келих з недопитим шампанським на комод, спостерігаючи, як Ніколас робить те саме. О, я знала вже, що означає цей погляд. Знала і очікувала. Від одного дотику його руки до мене халат впав з моїх плечей до ніг. Ще недавно я б прикрилася руками або відвернулася. Але не зараз. Нік навчив мене не соромитися свого тіла. Я лягла на ліжко і поманила його до себе.  Більше запрошень йому не знадобилося. Скинувши одяг, він приєднався до мене. Жар його тіла накрив мене зверху, а знизу я відчувала приємну прохолоду пелюсток. Пелюстки троянд - безневинний елемент романтики, такий банальний. Але тепер я знаю, для чого вони можуть, насправді, служити в ліжку закоханим. Незабутні відчуття!