Глава 5

- Ти в порядку?  - повернувся до мене Нік в машині, сівши на місце водія.  Він уважно вдивлявся в моє обличчя, шукаючи відповідь.

  - Все нормально, - тихо відповіла я, намагаючись проковтнути клубок у горлі. Раптом його рука потягнулася до мене, великий палець ніжно стер сліди сліз зі щоки. Моє серце забилося як пташка, піймана в сильця. Різко розвернувшись, він вдарив цієї ж рукою по керму автомобіля.

  - Дурепа!  - знову розсердився він. - Чим ти думала, коли виходила одна?  Від несподіванки я втиснулася в спинку сидіння. - Чи ти не розумієш? - кричав Ніколас. - Тут повно мерзотників, готових на все заради..., - він запнувся, не закінчивши свою думку, лише сильніше стиснув кермо. Його BMW чорного кольору виїхав на дорогу і влився в потік машин. Я і так зрозуміла, що він мав на увазі, здригаючись від того, що могло статися. Також, знала й те, що сама була винна. Буде мені уроком. Змовчавши, я повернулась до вікна і втупилась на вогні нічного міста. Так ми і приїхали додому. А піднявшись до квартири, мало не бігом побігла в ванну. Мені хотілося швидше змити з себе це огидне відчуття чужих рук на своєму тілі, і бруд, який, здавалося, навічно прилипне до мене, стерти зі своєї пам'яті мерзенний інцидент. Я довго стояла під гарячою водою, відтираючи свою шкіру до почервоніння. Поволі ставало легше. Закутавшись в довгий халат, відчинила двері.  Нік сидів на дивані, спершись на коліна ліктями і запустивши пальці в волосся. Зупинившись перед ним, неголосно мовила:

  - Спасибі. Якби..., - мій голос підвів мене. Піднімаючись, він похитав головою.  Потім пішов до своєї кімнати. В цей момент, у вітальню влетіла Ешлі:

  - Господи, Лілі! Мені так шкода, - кинулася вона обіймати мене.

  - Я в порядку, - перебила її. - Чесно!

  На другий день, Еш, як і обіцяла, потягла мене по магазинах.  Вчорашній епізод був вичерпаний, ми не говорили про нього. Зате безперестанку обговорювали майбутню поїздку на природу в п'ятницю. Давно я так не горіла ентузіазмом. Це те, що мені зараз потрібно. Я уявила собі ліс, наповнений веселим щебетанням птахів і ароматами різноманітних квітів, тихе дзюрчання річки. Так хотілося скупатися в тіні дерев, під таємничі звуки лісових мешканців. Я мрійливо прикрила очі, і мало не впала, якби Ешлі не встигла схопити мене за руку. Ми піднімалися на ескалаторі, вирішивши перекусити в кафе в торговому центрі.

  - Про що задумалась, що дороги не розбираєш? - посміхнулася подруга.

  - А річка там є? - запитала я.

- Так, швидше за все поїдемо в Санта-Кларіту, тому що до озера на північний схід звідси досить далеко.

  Пообідавши, Ешлі потягнула мене ще в один бутик, де продавалася дивовижна нижня білизна.

  - Може вистачить?  - канючила я, бо думала, що ще трохи і впаду разом з тими пакетами посеред вулиці.

  - З глузду з'їхала? - зиркнула вона на мене, струснувши головою, від чого її волосся, підкручене вгору, грайливо підстрибнуло.  - Скажи спасибі, що Емми з нами немає!  У неї свої плани просто на сьогодні.

  Спасибі, подумки подякувала я Господу, і, зітхнувши важко, попленталася за Еш.

  Але не тут то було. Після всіх моїх страждань ще години дві, подруга змусила мене вдома все це переміряти. Я ніг не відчувала від утоми, а їй хоч би хни.

  Ввечері Ешлі за вечерею запропонувала подивитися який-небудь фільм, так би мовити, залишитися для різноманітності вдома. Насправді, влаштувала вона це для мене, делікатно даючи мені час, щоб прийти в себе від недавніх подій. Нік теж вирішив скласти нам компанію, чому я була сильно здивована.  Ми спілкувалися з ним тільки тоді, коли це було необхідно. При цьому - холодно, але ввічливо. Еш сіла між нами, на моє полегшення, і схопила пульт від телевізора.

  - Фільм вибираю я, - заявила вона, клацаючи по каналах.

  - Це ми вже зрозуміли, сестричко, - ліниво відізвався Ніколас.

  Її вибір зупинився на якомусь психологічному трилері.  Я не дуже любила такі стрічки, оскільки від напруги могла залишитися лисою. Звичка з дитинства: намотувати на палець волосся, коли тривожуся або переживаю за що-небудь.  Либонь, тому вони і в'ються в мене, посміхнулася я про себе. Фільм виявився цікавим з несподіваними поворотами в сюжеті. Хотілося дізнатися, хто ж цей божевільний зловмисник. Тільки ось Ешлі на третьому вбивстві так була зацікавлена ​​в тому, що відбувається, що солодко заснула в Ніка на плечі. Він ніжно обійняв її, тримаючи в руках як дитину, а потім зі сміхом потягнув за ніс.  Не думала, що коли-небудь буду відчувати заздрість відносно своєї подруги. Я хотіла опинитися зараз на її місці.

  - Що? - схопилася вона, моргаючи. - Я заснула?  Не може бути?

  Ми обоє засміялися, такий ошелешений був у неї вигляд.

  - Гаразд, піду спати. Добраніч! – позіхаючи.

  - На добраніч, - побажали і ми їй.

  Після того, як Еш пішла, з'явилася деяке зніяковіння між мною і Ніком.  Тим більше, що світло було вимкнене і лише телевізор кидав відблиски на нас від зміни кадрів, створюючи інтимну обстановку. Я взяла маленьку подушечку на коліна, щоб чимось зайняти руки. В один з найбільш напружених моментів з відповідною музикою, що діє на нерви, щось торкнулося моєї шиї. Різко вдихнувши, я підстрибнула як ужалена з переляку, забившись в куток і роззираючись. Руки притиснула до грудей, оскільки серце майже вистрибувало звідти. І побачила, як Нік беззвучно корчиться від сміху, зігнувшись навпіл. Він спеціально це зробив!? Мене охопив дикий гнів, бо я ледве інфаркт не дістала. Схопивши подушку, я почала гамселити його, куди попало. Але він легко ухилявся. Щоб, нарешті, втихомирити мене, Ніколас вирвав небезпечну зброю і відкинув убік. Потім схопив за руки, смикнувши мене на себе, завів їх за спину. Так і утримував, немов в сталевих обручах. Його обличчя виявилося в двох сантиметрах від мого. Я завмерла і перестала вириватися, бо його погляд не віщував нічого хорошого. Ще трохи і я помру від цієї напруги всередині мене. А він все дивився й дивився, а потім повільно опустив погляд на мої губи. Я перестала дихати, в горлі пересохло. Невже він зараз поцілує мене, промайнуло в голові. Ніхто ніколи не дізнається, як сильно я хотіла цього. Раптово відпустивши мої руки, він різко піднявся з дивана.