Розділ 19

Розділ 19

Щоб врятуватися самій і змусити пташку почервоніти, Раммідорі потрібно було знати більше. Розповіді бабусі були добрими, пізнавальними, але схожими на казку,  і їх було замало. Дівчині потрібні були справжні знання.

"Мені треба якось проникнути в бібліотеку, — майнуло в її голові. — Королівська бібліотека, кажуть, дуже велика й багата. І король Аквест теж казав, що маги вивчають старі фоліанти, хочуть знайти щось про щарпугу. У книгах має бути хоч якась інформація. Просто маги шукають про пташку, в я шукатиму про інше. Бо якщо про щарпугу нічого досі не знайшли, то це значить, що знання ці ретельно приховувалась. Адже такий висновок напрошується”, — роздумувала Раммі.

Але як проста праля може потрапити до королівської бібліотеки? Це було неможливо. Хіба що…

Раммідора кинула погляд на кишеню, де лежала перепустка. Цей папірець давав право ходити верхніми поверхами, але там не написано, що цей шлях має бути тільки до кімнати Мілоша і назад. І взагалі, хто перевірятиме, куди саме вона звернула в лабіринті коридорів? Піде собі в бібліотеку тихенько, ніхто й не здогадається! Гм. Чому б і не спробувати?

План був трохи небезпечним, але в неї не було вибору. Завтра вранці, коли вона піде до капітана Мілоша, їй доведеться ризикнути і спробувати зайти в бібліотеку. 

Ввечері Раммідора довго лежала з розплющеними очима, вдивляючись у темряву. Їй ввижалося чорне око пташки і повний муки погляд Долорана...

Із самого ж раненька на наступний день Раммідора привела себе до ладу і попрямувала нагору, на верхні поверхи. Показала також перед виходом перепустку пані Гесті.

— Я йду до капітана Малоша, — пояснила начальниці, бо та незадоволено свердлила її важким поглядом, стоячи біля виходу з підвалів.

— Дивись мені, — промовила жінка, хитнувши головою. — Щоб до обіду була тут! Капітан капітаном, а роботи в нас тут завжди багато! І ще, — жінка раптом понизила голос. — Будь там обережною. А то різне буває. Сподіваюся, ти не накоїш дурниць! Ну, йди вже! — і пані Геста залишила ошелешену дівчину біля виходу, вражену тим, що помітила в погляді жінки щось схоже на хвилювання й турботу. Невже пані Геста хвилюється за неї? 

Раммідора вийшла в коридор, і як тільки двері пральні зачинилися, відрізавши її від задушливого підземелля, вона прискорила ходу. Їй треба було діяти швидко. Капітан Мілош чекав на неї, але вона розраховувала, що він зранку буде на шикуванні варти. Це давало їй трохи часу, бо їй вкрай потрібно було відвідати королівську бібліотеку. Ну, прийде пізніше, скаже, що проспала, якщо він повернеться раніше. Або щось інше вигадає...

Піднімаючись сходами на верхні поверхи, Раммі намагалася робити незворушний вигляд, але їй здавалося, що кожен зустрічний слуга чи вартовий міг зупинити її й запитати, куди це вона йде. Дівчина міцно стискала перепустку в руці, і це трохи заспокоювало. 

"Я йду до покоїв капітана Мілоша, я йду до покоїв капітана Мілоша…", — повторювала вона, готуючи цю брехню на випадок, якщо її хтось зупинить і спитає.

На щастя, коридори були напівпорожні, бо палац тільки прокидався. Раммідора знала, де згаходиться бібліотека, адже її нічні блукання палацом виявилися не марними, бо в прагненні підготуватися до втечі, дівчина вивчила майже весь королівський палац. Це мало бути у східному крилі, там, де завжди панувала тиша. Так, бібліотека була не дуже популярним місцем у замку. 

Дівчина завернула за ріг і опинилася у довгій галереї з високими вікнами і швидко підійшла до дверей у бібліотеку. Варти біля них не було, очевидно, ніхто й не думав, що комусь прийде в голову красти книги. Раммідора озирнулася, але нікого не було в цій частині палацу. Вона натиснула на важку бронзову ручку, і двері піддалися з протяжним та жалібним скрипом, від якого дівчина аж зіщулилася. Вона прошмигнула досередини й швидко причинила їх за собою.

У бібліотеці було тихо й пахло мишами і старим папером, і вся вона була заставлена стелажами з книгами, які впиралися у стелю. Ох, і книг тут були тисячі! І як знайти потрібну? Дівчина пішла між рядами, вивчаючи написи на книгах. Вона минала стелажі, і в очі впадали полиці з хроніками королівських династій, з податковими книгами, з трактатами про військову справу, з фоліантами про магічні заклинання, мистецтво театральних вистав і особливості садоводства…

Але те, що вона шукала, не знаходилося. Бо шукала дівчина книги про вбивства…