74. РАНОК, КОЛИ МОЛОКО ВТЕКЛО ТРИЧІ

— І кожен раз — у різні напрямки.

У баби Валентини було правило: “Ніколи не відходь від плити, коли молоко на вогні”. Всі в селі це знали, але саме вона одного дня тричі за ранок це правило порушила — і кожен раз отримувала молочну помсту. Все почалося о шостій ранку, коли вона поставила перший баняк. Увімкнула газ, поставила літрову баночку і, звісно ж, вирішила “на хвильку” вийти на подвір’я — нібито перевірити, чи кіт Юра не на грядках. Повернулась — пінка вже текла через край, молоко бігло по плиті, і десь в глибині кухні було чути, як старий чайник із задоволенням хіхікає.

— Ага, — буркнула баба. — Раз пішло — не зупиниться.

Вимила плиту, поставила другий баняк. На цей раз сіла на табуретку прямо біля плити, взяла в’язання, все — як книжка пише. Але тільки-но встигла зв’язати півшкарпетки, як покликали з вулиці:
— Валю, там твій пес знову сусідську курку на носі носить!

Баба вибігла, повернулась — знову біда. Молоко втекло вдруге, тепер воно затекло аж під плиту. Валя вже не просто мила — вона проклинала все молочне на світі. Але, не здаючись, вирішила: третій раз буде точно останній. Поставила нову каструлю, увімкнула плиту, сіла з ложкою в руці, як вартовий.

І тут — дзвінок на мобільному. Рідкісне явище, бо зв’язок у селі як півень: є, коли не треба. Але Валя підняла слухавку, а це ж подруга з Італії! Як не поговорити? І поки вона “тільки на хвильку” вийшла на поріг, щоб ловити сигнал, молоко втекло втретє. На цей раз — по іншій конфігурації: прямо на тапочки, через шухлядку і трохи на кота Юру.

— Все! — сказала баба. — Більше ніколи!
— І шо тепер? — спитала сусідка, яка все це спостерігала з-за паркану.
— Тепер буду пити чай. Із лимоном. Без пригод!

З того дня баба Валя перестала купувати молоко літрами. А кіт Юра, дізнавшись про нову політику, почав шукати молоко в сусідів — але завжди з оглядкою, бо в нього досі на вусах пахло третім втечею.