73. БАБА ТАМАРА І РЕМОНТ У СТИЛІ “АЙ, ЗІЙДЕ”

— Але як зійшло — то вже не відходить десять років.

Коли хтось у селі казав “ремонт”, усі відразу згадували бабу Тамару. Не тому, що вона працювала з майстрами чи замовляла щось за каталогами — навпаки, вона завжди все робила сама, під гаслом “не так страшно, як дорого”. Її філософія ремонту була проста: якщо щось відвалилось — пришити дротом, якщо тріснуло — заклеїти пластиліном і пофарбувати. Вона завжди казала: “Ай, зійде! Не в Парижі ж живемо”.

Почалося все з того, що в хаті почала текти вода з крана. Діти з міста одразу кинулись шукати сантехніка, але баба Тамара зняла кран, обмотала його старою ганчіркою, змоченою у крохмалі, і закріпила резинкою від банок. Кран не тек три місяці. Після цього вона перейшла до стелі, бо там з’явилась пляма. Хтось би перефарбував, хтось — викликав майстра. Баба просто наклеїла на неї серветку з вишивкою і сказала: “Тепер тут арт-об'єкт”.

Одного разу вона вирішила змінити підлогу в кухні. Але замість ламінату розклеїла старі обкладинки від журналів “Життя і праця”, а зверху поклала целофан з квітами. “Щоб було веселіше вставати зранку” — казала вона. Коли кума прийшла в гості, то спитала:
— Тамаро, ти шо, зовсім?
— Я не зовсім, — відповіла вона, — я креативна.

Але апофеоз настав тоді, коли впала шафа. Впала не повністю, а просто похилилась, бо один з ніжок відламався. Тамара не стала шукати запасну. Вона просто підклала трилітрову банку з огірками і написала на ній маркером “тимчасова опора”. Через п’ять років вона все ще стояла, і огірки досі були придатні.

Сусіди довго сміялись, але коли в селі згасло світло, а в хаті Тамари працювало світлодіодне освітлення з велосипедного динамо, усі зрозуміли: ця жінка — не просто винахідлива. Вона — епоха.

Тепер, коли хтось у селі питає:
— Як зробити дешевий ремонт?
— Іди до Тамари, — кажуть. — Вона зробить “ай, зійде” — і не зійде вже ніколи.