50. КОЛО НА ПОЛІ І ТРАКТОР-БЛУДНИК

У селі Глухівка ніхто нічим особливо не дивувався. Але того ранку пастух Петро прибіг у клуб з очима, як два вареники.

— Там! Там на полі! Коло! Велике! Рівне! І кукурудза вся… обійнята!

— Тобі що, баба знов настойку підсунула? — запитав дід Йосип.

— Ні! Та там же і трактор стоїть сам посеред поля. В кабіні — нікого!

Усі побігли. І побачили: на полі — ідеальне коло. Не овал, не серце, не як після дощу — ідеальне коло. І трактор у центрі. І тиша.

— Це ж ясно! Це прибульці! — вигукнула баба Марта. — Вони викрали тракториста і залишили трактор!

— А круг — то їхній знак! Що ми наступні! — підхопила Галя.

Діти вже збиралися робити TikTok з хештегом #позивнийтрактор.

Навіть вчителька історії припустила:

— Це ж як у британських фільмах! Тільки у нас замість пшениці — кукурудза і горобці.

Коли знайшли порожню кабіну, почалась інша теорія:

— Це дух діда Платона! Він колись мріяв ще раз проїхатись полем!

— А як же — у навушниках?! — заперечив дід Йосип. — Духи в навушниках не їздять!

— Може, сучасні пішли… — зітхнула баба Катерина.

Через дві години з-під тенту на причепі виглянув... дід Сава.

У навушниках. В піжамі. З термосом. І здивованим обличчям.

— А ви чого кричите?

— Сава?! Та ти де був?!

— Як де? Слухав свій улюблений плейлист: "Гопак-техно" і їздив. Ну трохи задрімав… І круг накрутив — щоб не втратити орієнтацію!

— А трактор як?

— Автопілот! Я його ще минулого року налаштував. Але кажу вам — музика все рішає!

— Я думала, що вже буду борщ варити інопланетянам! — зітхнула Галя.

— А я майже передав куму свої огірки, про всяк випадок, — зізнався Петро.

А діти?

— Все одно круто. Це вам не просто трактор. Це ТРАКТОР-САУНДТРЕК.

Тепер кожної суботи дід Сава проводить “Музичне коло” — показове водіння трактора по полю з музикою.

Хто хоче — слухає в навушниках,

хто хоче — танцює в центрі кола,

хто хоче — просто дивиться і каже: “А я пам’ятаю той день, коли ми готувались до прибульців.”

P.S.

Трактор тепер офіційно називається DJ JOHN DEERE.

А коло на полі залишили — як пам’ятник фантазії і небайдужому серцю, яке просто хотіло покататись під улюблену пісню.