Коли душа сягає неба...

Зорі і Доля

Галактик безмежжя,
хоч Всесвіт один.
Чиясь обережність
зупинить хаосу плин...
.

...Де кожне світило
утворює шлях,
Там Доля родилась -
знаменності знак.

Дівча норовливе
подібних не зна.
Взялося сміливо
сплітати життя.

До рук взявши зірку,
враз серце вмістила,
Всміхнулась і з говіркою
її ввись відпустила.

Так зорі ожили,
яскравими стали
Й серцями своїми
любов виплітати.

Шукали ті зорі
супутню собі,
Губились в хаосі,
розсіявши пил...
.

Галактик безмежжя,
хоч Всесвіт один.
Творця обережність
спинила хаосу плин...
.

В безмежжі нічному,
немов павутинки,
Шляхи торувались
й знайшлись половинки.

Марічка Мельник

Подобається

#3984 в Різне
#1049 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись