У кришталевому бокалі так ігристо місто сяє... Вона уміла смакувать по-справжньому життя: З-поміж рутин буденності, забувши про печалі, Вона на мить могла душею осягнути небеса.
Уміла серед галасу прислухатись до тиші, Насолодившись краплею жаданого спокою, І мить така здавалася блаженством вищим Чи джерелом живильним, неосяжністю, красою...
Вона грайливо вміла скласти всі життєві пазли, Усмішкою розбарвити похмурий сірий світ, До справ з душею бралася, віддаючись до краплі... Але тоді шукала прихистку відновлення душі...
І знову у бокалі вигравало тихе місто, І все нагальне враз дрібницею ставало, І бульбашковим щастям розливалося ігристе... Вона, забувши все, любить себе не забувала.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
