Коли душа сягає неба...

Я - колір...

Я - колір... хай це помаранчевий буде,
Бо в собі єднаю червоного й жовтого риси:
Така, як червоний - нестримна, енергійна усюди...
Як жовтий - весела та вперта - ігриста...
Запалююсь, наче вогонь - червоний...
Радію сонцю й свободі - то жовтий...
Уже не злякають всі зміни, ніколи...
Пробачити вмію - найважча чеснОта...

Я - колір... а може, зелений у собі впізнаю?..
Природність моя, доброта і порядність...
Гармонія духу і тіла - як серцем красу відчуваю...
Ще віра в життя, небайдужість і м'якість...

Я - колір... і, мабуть, таки це блакитний. 
То колір пречистого неба і щирих розмов...
Я вмію з думками наодинці лишитись
І можу тактовно мовчати, хоча кипить кров...

Я - колір... впізнаю й насичений синій,
Що мудрістю дихає та від тривог враз звільняє...
Такий вже він мирний, нескінченно глибинний,
Адже інтуїцію вірну ми перевагою маєм...

Я - колір... рожевий - жіночий, мрійливий...
Любов безумовна, романтика - то все моє.
Я ніжна до всього й надмірно чутлива,
Рожевий розвіює нав'язливі смутку думки...

Я - колір... і білий, і чорний впізнаю в собі:
В мені безтурботність й печалі сплелись,
І слабкість жіноча і виклики, прийняті всі,
Тріумф - врівноваженість - пнеться у вись.

Я - колір... і це фіолетовий - творчість, натхнення...
Бо світ споглядаю крізь призму душі...
Спокійно приймаю яким є сьогодення,
Тому, наситившись емоціями, пишу вірші...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше