Коли душа сягає неба...

Довірся моїм крилам / Народжені натхненням

Коли немає бажання боротися,
А забуття несе спокій і тишу...
Коли остання рана вже не загоїться,
Почуєш крізь вічність: "Тебе не залишу!"

Коли, здається, зіграла кінцевий свій акт
І серце спочити навіки спинилось...
Коли полишити тіло захоче душа,
Почуєш: "Не можна здаватись! Ти - сильна!"

Коли простягне хтось допомоги руку,
Зловися! (так, як за найтоншую нить)
Дозволь серцю прийняти той імпульс,
Що знову верне до життєвих орбіт.

Нехай унісоном відстукує в серденьку ритм
Усе незгоїне і наболіле - ти відчуєш ту силу.
Вернися, аби заново навчитись нам жить:
"Прошу, лише довірся моїм крилам..."
 

 

____________________

До буктрейлера та однойменної історії талановитої Лореін Владислави.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше