Коли душа сягає неба...

Вона любила...♡♡♡

Вона любила каву і читать Шекспіра,
Любила думкою облетіти весь світ...
Вона завжди отримувала, що хотіла
І вміла бути лагідною до усіх...

Вона раділа сонцю, як дитина,
І милувалася веселкою на видноколі...
Вона завжди в усім була нестримна
І часто задивлялася на зорі...

Вона співала разом із птахами
І з квітами барвистими цвіла..
Вона всміхалась й сумувала із дощами
Та завжди вірною своїй душі була.

Вона любила зиму й снігопади
І хрускотіння те морозне на шляхах...
Обожнювала всі осінні шати і наряди,
В які так пишно одягається земля...

Вона любила хаос і порядок
Хотіла встигнуть все зробить на "раз"...
Вона писала вірші "до шухляди"
І з вітром танцювала сальсу й вальс...

Вона любила музику Шопена
І розчилялась в трендових хітах...
Вона читала й Кінга, і Жуль Верна
І між серпанками гуляла у садах...

Вона любила бігати босоніж
По травах, скупаних в росі...
І тішилась, як на долонях
Виблискували промені ясні..

Вона любила чай і шоколад
І грілася в обіймах осені та книг...
Вона мрійливо споглядала зорепад
І вірила, зустріне щастя з-поміж них...

Вона любила зустрічі і друзів,
І нетерплячою була удома...
Коли збирала квіти серед лугу,
Не знала ще, якою бува втома...

Вона так по-дитячому раділа,
Коли хмарини небо прикрашали...
І жила так, як лиш вона уміла:
Усі найменші зміни щастям стали...

Марічка Мельник

Подобається

#3985 в Різне
#1050 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись