Коли душа сягає неба...

Так хочу...

Так хочу іноді побуть слабкою,
Беззахисною, наче немовля...
Так хочу знов відчути всю турботу твою
Й собі дозволити поніжитись в словах...

І хочу знову, як мале дитя, лежати
У ніжній купелі, наповненій теплом так бульбашково
Й хоча б на мить ані про що не хвилюватись,
Вслухаючись у твій спокійний, тихий голос...

Й за ним поринути у нашу казку,
Ввібравши спокій весь у себе,
Та огборнутися любов'ю й ласкою,
Щоб повернутись щастячком для тебе...

Марічка Мельник

Подобається

#3980 в Різне
#1049 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись