Коли душа сягає неба...

Серпень подихом лоскоче

Серпень подихом лоскоче

Знов серпень теплим подихом лоскоче
І сонце ніжно пестить, зігріва...
А вітер із волоссям бавиться охоче
І мить оця блаженна й чарівна.

Знов квіти нас дивують ароматом,
Багатством кольорів манить земля...
А сад плоди дарує - й щодня свято
І, мов дитина, тішиться душа моя.

Серпанком обіймає ніжно так і тихо,
Роса краплинками, мов перлами, стікає
І в кожній сонце посміхається - утіха...
А промінь щедро лагідністю огортає.

Марічка Мельник

Подобається

#3986 в Різне
#1050 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись