Коли душа сягає неба...

Життя...

Життя йде по своїй дорозі,
Воно - суцільна дивина
І розгадать її не взмозі
Ні я, ні ти, ні він, ані вона.

Коли дорога пряма й гладка,
Зі щастям маєм зустріч ми.
Коли на ній є гофри, складки,
То ждем випробувань, біди...

Життя - це кожен стукіт серця
Швидкий, ритмічний, мовчазний...
Й коли заблизько щось береться,
То серце хоче вирватись увись.

Не варто розтрачать життя
На ті розмови - що лиш балачки...
А слід утверджуватись увесь час:
З життя підем ми, а залишуться сліди...

Хтось сина виростив, а хтось - дочку,
Хтось хату збудував і посадив сади...
Ми всі живемо, наче на гачку,
Тож не дрімай, живи й добро твори!

Марічка Мельник

Подобається

#3986 в Різне
#1050 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись