"Р.S. Я навчу тебе знову..." / Народжені натхненням

Р.S. Я навчу тебе знову...

А Злодійка Доля - найдорожчих забрала,
Дівчину забула до них прихистить...
Утратила хлопця й батьків... Не знала,
Як без них надалі у світі цім житть?!

Рік без них - найгірший кошмар,
Що душу зболену на шмаття порвав.
Як добре, хоч тітонька поряд - як дар...
Щодня піднімала дитину до справ...

А дівчина собі створила маску 
І чорний для неї улюбленим став.
Й червона помада щодня і щоразу
Ховала той біль, що чомусь не згасав...

Вона не жила - а лише існувала
В закритій кімнаті проходили дні.
Та якось зібралась - вернулась на пари,
І спогади знову її мучать сумні...

Одного такого знаменного дня
Візитку їй в руки поклав викладач:
Він бачив, страждає дівчина одна -
Помогти захотів - біль відчув як-не-як...

...А на ній так легко і так по-простому
Він дівчині кілька слів таки написав...
Р.S. Я навчу тебе знову...
жити... - Ось так звяв - пообіцяв.

Вона уміхнулась - і спробувала знову
Згадати, як жить безтурботно, мов діти...
Він бачив смуток, котрий не охолонув,
І далі... P.S. Я навчу тебе знову радіти...

Вона йому вірила, прагнучи спокою..
Та спогади клубком тягли тужити...
І знову ті сльози течуть, мов рікою...
Він: P.S. Я навчу тебе знову любити...

І з кожним днем краще ставало:
Навчання... Додалась робота - дар неба.
Та страх не впоратись її щохвилини лякав..
А він: P.S. Я навчу тебе знову вірити в себе...

Між ними далеко не дружні лише почуття,
Та двоє бояться... Як їм це прийняти?
Для неї це - зрада. Для нього - сум'яття...
- Дозволь, P.S. Я навчу тебе знову довіряти...

Повірила...і відпустити минуле згодилась,
І серце своє відкрить для початку...
Її він не зрадить - лише б загоЇлось:
Р.S. Я навчу тебе знову кохати...

Присвячено книзі "Р.S. Я навчу тебе знову..." талановитої Ксани Рейлі.