Розділ 13

Але таке враження, що Всесвіт вирішив випробувати новоспечену пару на міцність.

На наступний день в універі Іванку і Олесю чекав сюрприз. Дівчат на 5 днів відправляли у відрядження до Франківська. З одного боку, цьому треба було радіти. Зміна картинки, нове місто. А з іншого, Іванка не хотіла їхати. Це так невчасно. Але проти керівництва не підеш.

-Ну з іншого боку, у вас буде час щоб зрозуміти свої почуття. Вірніше у тебе буде на це час. - підбадьорювала подругу Олеся.

-Я розумію. Але після такого побачення, так не хочеться їхати. - скиглила Іванка.

-Навпаки. Якось у вас це швидко і пристрасно. Треба трохи охолонути. Пам'ятаєш, чим це завершилося минулого разу? - стояла на своєму Олеся.

-Може ти і права. Треба все зважити. - вирішила прислухатися до поради подруги Іванка.

Дівчина написала Андрію про відрядження. Через хвилин 5 прийшла відповідь: “Привіт! Весь час про тебе думаю. Не можу забути наше побачення! Шкода, що ти їдеш. Спробую протриматися тут без тебе ці 5 днів! Цілую ніжно-ніжно! Чекаю тебе!!!”

Іванка просто офігіла від такого. Скільки ніжно і пристрасті водночас було в цьому повідомленні. Їй ніколи так ніхто не писав. Навіть на початку їх роману Олег був куди більш стриманіший в своїх емоціях і висловлюваннях. А тут… Знайомі день і таке шаленство. Дівчину це лякало і захоплювало водночас. Іванка показала повідомлення Олесі.

-Ого! Я навіть від Кості не пам'ятаю, коли таке отримувала. - зареготала Олеся.

-Не знущайся!

-Нє, ну а що… Я навіть трохи заздрю - продовжила тролити подругу Олеся.

-Олесю, припини. Мені і так паршиво. Я сама не очікувала такого натиску і шаленства. - збентежено відповіла Іванка.

-Ну, а якщо серйозно, то може він і справді закохався в тебе?! І говорить про це щиро і відкрито. - відповіла Олеся.

-Не знаю. Він здається щирим. І я хочу йому вірити…

-Ну, тоді тим паче, добре, що у вас буде цей тиждень. Є час подумати і розібратися в собі і придивитися до нього - підсумувала Олеся.

-Слухай, а як тебе Костя відпустить?- перевела тему Іванка.

-В нього немає іншого вибору. Знав з ким одружується - засміялася Олеся.

Ввечері дівчата вже їхали у Франківськ на конференцію. І поки Олеся розмовляла по телефону з дітьми та Костею, Іванка говорила з Андрієм.

Хлопець дійсно виявився досить наполегливим і не приховував своїх почуттів та своєї серйозності щодо Іванки. Це дуже лестило Іванці. Дівчина вирішила насолоджуватися такою увагою хлопця і не поспішати робити якісь висновки. Час покаже.

У Франківську дівчата вдень були на конференції, а ввечері часто прогулювалися містом. Андрій телефонував по декілька разів на день. Завжди уважний, щирий. В якийсь момент Іванку навіть почало трохи тіпати від такої кількості уваги. Так увага - це добре. Але Андрій просто стискає її і не дає вільно дихати. Масло у вогонь підливало і те, що у Лізи і Олега почали з'являтися в інсті фото з одних і тих самих локацій. Ні, вони не світилися разом. Але Лізонька підписувала свої фотки з прозорими натяками на те, що вона в тому чи іншому місці не сама. Це виводило Іванку з себе. Дівчина почала розуміти, що Ліза навмисно звела їх з Андрієм, щоб звільнити собі шлях до Олега. І хоча за останні декілька тижнів Іванка не думала про колишнього і насолоджувалася новими стосунками, але зараз… вся ця ситуація вибивала у неї землю з- під ніг. Допустити те, щоб програти Лізі Іванка не могла. Да і Андрій своєю надмірністю вже дратував. Складалося враження, що він ось-ось покличе її заміж. А ще і тижня нема від їх знайомства. Так, в них було чудове шалене побачення. Мабуть, одне з кращих в житті Іванки, але це не означає, що вона готова кинутися відразу під вінець з ним. Останньою краплею була розмова Іванки з Андрієм перед від'їздом з Франківська. Дівчата саме повернулися з вечірньої прогулянки містом. А оскільки весь день у Франківську йшов дощ, то повернулися дівчата трохи мокрі. І вирішили після душу зігрітися вином в номері. І саме зателефонував Андрій, який почувши про пригоди під дощем включив занадто турботливого чоловіка з купою порад. В якийсь момент Іванка зловила себе на думці, що якби не сотні кілометрів між ними, то Андрій прийшов би до неї пішки і задушив би своєю увагою і турботою. Навіть, коли Іванка телефонувала мамі, та більш спокійніше на все відреагувала і підтримала дівчачу ідею полікуватися вином. Тому таку настирну поведінку від Андрія Іванка вже не могла терпіти.

-Дякую, Андрію за турботу. Я вже буду лягати. Завтра рано вставати . Давай до зв'язку. - суворо відповіла Іванка і не дочекавшись відповіді хлопця, натиснула кнопку завершення виклику.

-Дістав уже! - майже прокричала Іванка, поки Олеся відкривала вино.

-Так, згодна. Щось його забагато. Це якось дратує і насторожує. Може він маньяк? - зловіщим тоном запитала Олеся і тут же розсміявся.

- Та ну тебе! Вмієш ти підбадьорити! Люблю такі твої жарти ще з часів нашої подорожі до Львова в студентські роки, коли ми застряли у натовпі і тобі закортіло згадати фільм жахів про криваві ситуації з великою кількістю народу. Мене тоді ледь кіндратя не вхопили. І тепер знову. Іди до біса! - фиркнула Іванка.

-О, так! Я таке люблю! - продовжила тролити подругу Олеся.