Розділ 11

-Привіт! - почувся привітний чоловічий тембр в трубці телефона.

-Привіт! - відповіла Іванка.                         

-Це Андрій. Ми сьогодні з тобою бачилися в університеті.

-А, так.

-Я твій номер взяв у Лізи, сподіваюсь ти не проти?

-Ні, все ок.

-Я хотів спитати, якщо ти сьогодні вільна, може сходимо в кіно?

Андрій говорив спокійно і щиро. Іванці імпонував такий стиль розмови. Вона, навіть, на мить забула, що вирішила скористатися цим хлопцем для помсти.

-Так, з радістю. Давно не була в кіно.

-Чудово. Тоді може о 19.00 зустрінемося біля Гулівера і сходимо в кіно?

-О, клас! Тоді до зустрічі.

-До зустрічі.

Іванка поклала слухавку і почала продумувати свій образ на вечір. Це мало бути щось миле і невимушене. Паралельно дівчина набрала номер Олесі і вирішила розповісти, що сталося за останню годину.

-Привіт, ніколи не повіриш з ким я збираюся в кіно? - інтригуючи закричала в слухавку Іванка, як тільки Олеся відповіла.

-З Олегом???? - ошелешено відповіла Олеся.

-Круче! З Андрієм!

-Андрієм? Яким?

-З яким ми сьогодні познайомилися! Як тобі поворот?

У трубці повисло мовчання.

-Ау, Олесю, ти мене чуєш?

-Чую, але намагаюсь переварити інфу. - спантеличено відповіла Олеся.

-Я сама в шоці. Але я маю скористатися цим шансом. - невпинно тараторила Іванка.

-Стоп, подруго, не тараторь. Яким шансом? Ти про що? Поясни! Бо я нічого не второпала.

Іванка розповіла Олесі і про розмову з  Лізою, і про свій план помсти Олегу.

-Ти впевнена у своєму рішенні? - поцікавилася Олеся.

-Я зараз ні в чому не впевнена. Але упустити цей шанс не хочу. Хай Олег теж відчує, як це, коли зраджують! - твердо сказала Іванка.

-Ти думаєш він зрозуміє? - скептично відповіла Олеся.

-Ну, не знаю. Можливо, його зачепить, що та, яка так щиро заглядала йому в рота, обрала іншого!

-Ну можливо… А що з твоїми почуттями? Ти впевнена, що впораєшся? - сипала запитаннями Олеся.

-Не знаю. Маю впоратися. Я зараз про це не хочу думати. Але знаю одне, що не хочу втратити цей шанс. Побажай мені удачі!

-Ну дивись сама. Знаю, тебе зараз вже не зупинити! Якщо що, телефонуй. Удачі. - так само скептично відповіла Олеся.

Але вона знала, за всі роки їх дружби, якщо Іванка щось вбила собі в голову, то краще не заважати. Хай сама наб’є лоба, а потім прийде його лікувати. Так було вже не раз. Тому і зараз Олеся вирішили не підливати масла у вогонь, а почекати чим це все закінчиться.