Розділ 9

Олег повернувся за пару днів. І знову надіслав повідомлення: “Привіт. Я у місті може ввечері зустрінемося?”

І знову повідомлення більше схоже на дружнє, ніж на любовне. Але Іванка все ж вирішила знову себе не накручувати, а дочекатися пояснення.

Ввечері закохані зустрілися в кафе.

-Привіт! Чудово виглядаєш! - як завжди з посмішкою зустрів Іванку Олег.

При зустрічі він чмокнув дівчину у щоку, як старий знайомий. Так наче вони бачилися вранці, а не тиждень тому.  Іванка не розуміла, що відбувається. Олег був привітним і милим, але здавався чужим. Щось змінилося за цей тиждень.

-Привіт. Рада тебе бачити. Скучила за тобою. - язик працював швидше, ніж Іванка встигла думати, тому і видавав ті слова, які Іванка воліла поки приховати. Принаймні, поки не з'ясує, де насправді був Олег.

-Як твої справи? Чим займалася?- безтурботно розпочав розмову Олег.

-Все добре. Була за містом. -спантеличено відповіла Іванка.

-Круто. Відпочивати теж треба. Корисно для здоров'я.

Іванка дивувалася такій поведінці. Таке враження, що вона сидить не з коханим чоловіком, а зі старим приятелем чи колегою по роботі.

Коли до них підійшов офіціант Олег ще більше ввів в ступор дівчину. Він просто замовив каву і попросив відразу їх порахувати. Наче поспішав на поїзд.

-Ти поспішаєш? - здивовано запитала Іванка.

-Ну, не те щоб дуже. В мене просто ще сьогодні одна робоча зустріч. - відсторонено відповів Олег.

-Ввечері? Робоча? - фиркнула Іванка.

-А що не так?

-Олег, що відбувається?

-Ти про що?

-Де ти був?

-Коли?

-Ти знущаєшся з мене?

-Чого ти психуєш?

- Бо я не розумію, що відбувається. Ти казав, що поїхав у відрядження. Потім не береш слухавки. Зараз сидиш, наче ми чужі. Поясни, що відбувається?

-Тю, що ти починаєш. Я був у відрядженні і трохи відпочив. Поєднав приємне з корисним. А не відповідав, бо був дуже зайнятим. Бізнес. Розумієш? А ти істерику влаштовуєш. - роздратовано відповів Олег.

-Чорт, Олег! Ти серйозно? -крикнула Іванка.

-Чого ти кричиш?

-Ти реально не розумієш?

-Що я маю розуміти? Я тобі нічого не обіцяв! Я не обіцяв на тобі одружитися.  Казав, що ми можемо бути класними коханцями. - флегматично відповів Олег.

-Так. Я пам'ятаю. Я не прошу тебе про одруження. Але… Сказати мені правду можна було. Щоб я не накручувала себе і не розшукувала тебе - з розпачем відповіла Іванка.

-А тебе ніхто не просив. Ось я. Живий і здоровий. А тепер вибач мені пора на ділову зустріч. Як буде час наберу тебе. Бувай.

Іванка не встигла нічого сказати, як Олег встав і пішов. Дівчина не розуміла, що щойно сталося. Сльози ось-ось полються з очей. Іванка швидко схопила сумочку і вибігла з кафе. Вже надворі дівчина набрала номер Олесі і спитала чи її запрошення ще в силі. Залишатися зараз самій не хотілося. Олеся радо запросила подругу до себе, тим паче, що Костя з дітьми на пару днів поїхав до його мами. Ніщо не заважало дівчатам влаштувати п'яний дівич-вечір. Це те, що зараз було так необхідно Іванці щоб забутися.