Розділ 8

Десь у липні у розпал відпусток, Олег зібрався у відрядження. Іванка особливо не переймалася, адже розуміла, що це бізнес, це робота. Тим паче, на час відсутності коханого вона збиралася теж трохи відпочити за містом. Навчальний рік виявився досить динамічним, тому відпочинок не був зайвим.

В перші декілька днів Олег телефонував коханій, як завжди. Але потім. День, другий від хлопця не було жодної звістки. Іванка телефонувала, писала, але у відповідь - тиша. Олег не брав слухавки, на повідомлення не відповідав. Де він і що з ним Іванка не знала.

Іванка зателефонувала Олесі і попросила про зустріч. Добре, що подруга саме повернулася з відпочинку.

-Привіт. Ну, що Олег не з'явився? -відразу без вступу запитала Олеся, коли дівчата зустрілися в улюбленому кафе

-Ні. Вже 3 дні не відповідає. Я не знаю, що робити. -ледь стримуючи сльози, промовила Іванка.

-Так, подруго, заспокойся. Зараз щось придумаємо. А куди він поїхав?

-Чесно, він не казав. Здається, у Вінницю.

-Слухай, а в тебе є телефон когось з його друзів?

-Нема. Я тільки знаю, що він досить часто спілкується з Ігорем, помічником проректора.

-О. Це вже щось. У мене є номер Ігоря, зараз зателефоную, може він щось знає.

-Тільки, не кажи, що це для мене… а то подумає, що я якась… -Заспокойся, Іванко. Я знаю, що робити. - заспокоїла подругу Олеся.

Олеся швидко знайшла в телефоні потрібний контакт і натиснула кнопку виклику. Пару гудків і…

-Привіт, Ігоре. Це Олеся з кафедри економічної географії. Вибач, що турбую. Тобі зручно зараз говорити?

На тому боці слухавки почувся приємний чоловічий тембр:

-Привіт, Олесю. Я впізнав тебе. Так, зручно. Ти щось хотіла?

-Так. Мене тут завкафедри трохи припахав, хоч я і у відпустці. Йому потрібно зробити ще одну яскраву презентацію для якоїсь звітності про роботу кафедри, але потрібно не тільки про роботу, а й про, скажімо так, позакласне життя. Я згадала про нашу поїзду весною на пікнік, хотіла вставити туди фото, але як на зло в мене тільки пару дуже і дуже неформальних. А потім згадала, що Олег багато знімав. Спробувала йому зателефонувати, а він щось не відповідає. Я знаю ви спілкуєтесь, ти часом не знаєш, де він?

Олеся навмисно говорила швидко і так заплутано, щоб Ігор не зміг швидко скласти два плюс два. Крім того, в таке завдання від завкафедри запросто можна було повірити. Адже, слава про доволі дивні і придиркуваті завдання Валентина Михайловича  була на весь універ. Та на це мало хто звертав увагу з керівництва, бо спеціалістом він був відмінним.

-Зрозуміло, ваш завкафедри, як завжди в своєму репертуарі - розуміючи сказав Ігор.

-Так, як завжди - вторила йому Олеся.

-На  скільки я знаю, Олег зараз на відпочинку в Карпатах. А там зв'язок не дуже. Раптом він мені подзвонить, я перекажу йому твоє прохання. А хочеш можу скинути тобі декілька своїх фото. В мене мали залишитися. Я теж для свого шефа робив.

-Ой, буду тобі дуже вдячна. Дякую, Ігорю. Ще раз вибач, що потурбувала. З мене кава після відпустки - щебетала Олеся.

-Домовилися. Гарної відпустки Бувай.

Олеся натисну кнопку завершити виклик і поглянула на подругу, яка чула всю розмову.

-Карпати? Відпочинок? В сенсі? - захлинаючись від сліз шепотіла- Іванка.

-Так, Іванка, перестань плакати. Може Ігор щось наплутав. - спробувала заспокоїти Олеся подругу, хоча розуміла, що ніякої помилки немає.

-Як так можна? Олесю, скажи, як? -ридала Іванка

-Сонечко, розумію. Він сволота. Ну попались мені, кобель! Приб’ю гада.

Олеся так ввійшла в роль, що аж перекинула стосик серветок, що стояли на столі. Це вийшло так кумедно і незграбно, що навіть змусило Іванку трохи посміхнутися крізь сльози:

-Вірю, подруго! Вірю! - сказала Іванка.

І дівчата засміялися. Олеся спробувала розрадити подругу, але в неї це не дуже добре вийшло. Олеся розуміла, що Іванка сильно закохана в Олега і дізнатися про… хоча про що? Ну, як мінімум, брехню, це дуже важко.

Але разом з тим Олеся все таки порадила Іванці не рубити з плеча і дочекатися поки вона не поговорить з Олегом сама.

Іванка подякувала подрузі за допомогу в обіцяла обов'язково відписатися, раптом Олег з'явиться. Олеся запрошувала Іванку до них з Костею, щоб та не залишалася зараз сама, але Іванка вирішила все почуте сьогодні обдумати на самоті. А до кумів обов'язково заїхати, коли настрій буде кращим.

Ввечері, коли Іванка вже збиралася лягати спати, втомлена від своїх думок, що роїлися в голові, її телефон завібрував і на екрані з'явилося повідомлення: “Привіт. В мене все ок. Дуже-дуже багато роботи. Буду в Києві наберу.” І в кінці смайлик.

Іванка ще раз перечитала повідомлення. Сухе, беземоційне. Наче писала зовсім чужа людина, а не коханий чоловік.

Іванка не знала, як на це реагувати. Так, вона зраділа, що Олег нарешті вийшов на зв'язок. Та в серці щось штрикнуло. Після розмови з Ігорем і таке сухе повідомлення. Та, правду кажуть, що закохані не бачать далі свого носа. Так і Іванка вирішила все таки дочекатися Олега і поговорити з коханим. Можливо, це все має логічне пояснення, а не те, що вона тут собі напридумувала. Да і Ігор міг щось наплутав, або навмисно це сказати. Він же так добре товаришує з Лізою от і вирішив підіграти для подруги. Іванка вирішила ще більше не накручувати себе і дочекатися Олега і тоді все з'ясувати.