Розділ 7

В авто Олег відразу взяв ініціативу в свої руки:

-Ти в суботу так швидко зникла з бази, навіть не попрощалася. - з докором сказав Олег.

-Чому швидко. Я була до вечора. Потім, оскільки, ми не збиралися залишатися з ночівлею, то викликали з Олесею таксі і поїхали. Ну а те, що не попрощалася… я не бачила тебе перед від'їздом… мабуть, у тебе були більш важливіші справи - так само з докором відповіла Іванка.

Олег тільки посміхнувся:

-Ти про що?

-А так…

-Ну, сказала “А”, кажи і “Б” - не зупинявся Олег.

-Ну, а ти сам не знаєш? Багато чула про твої споглядання на зірки - роздратовано відповіла Іванка

-О! Від кого? -трохи здивовано запитав Олег.

- А ти не пам'ятаєш з ким на зірки милувався? Чи може вона була не одна? – тролячи, вторила Іванка.

-Та нічого я такого не пам'ятаю. Коли я зрозумів, що ти поїхала, я трохи поспілкувався з Лізою і пішов спати. Тому і не розумію, про що ти. - майже виправдовувався Олег.

Іванка глянула на Олега і побачила в його очах щире здивування. І їй стало, якось не по собі, що вона так накинулася на хлопця. І вже більш спокійніше вона додала:

-Не довго… А я чула майже про всю ніч…

-Ти ревнуєш? От у чім справа. - розсміявся Олег і глянув на Іванку.

Дівчина знову вся зашарілася. І почала виправдовуватися вже сама:

-Та ні, не ревную. Просто зірками милуєшся з однією, а додому везеш іншу? .. Це якось…

-Ну, по-перше, з Лізою я справді поспілкувався хвилин 15 і пішов спати. Я не знаю, що вона там собі нафантазувала. По друге, я везу тебе до твого дому, а не до себе. Чи …? - з хитрою посмішкою відповів Олег і знову глянув на Іванку.

- Добре, щодо Лізи вибач. А щодо дому, будь ласка, до мене додому, без будь -яких “чи”...- відповіла Іванка, намагаючись не піддаватися на чари Олега.

Дівчина розуміла, що чим далі, тим це зробити стає важче. Не зрозуміло чим, але Олег її зачепив. І зараз коли він був зовсім поруч, такий впевнений за кермом, такий чарівний, його погляд… посмішка… і цей парфюм… О! Ще трішки, і Іванка сама почне його зваблювати…

Добре, що вони вже під'їхали до будинку дівчини.

-Дякую, що підвіз.

Іванка спробувала швидше вийти з авто, щоб не спокушати долю. Та Олег схопив її за руку і зупинив.

-Куди так поспішаєш? А телефончик залишити -хитро відповів Олег.

-А.. записуй 0663456798.

-Чудово. Зараз скину тобі смайлик.

-Дякую, ще раз, що підвіз.

-Завжди, будь ласка. Це тобі дякую за компанію.

Олег нахилився і ніжно поцілував дівчину у щоку і відпустив руку. Іванка посміхнулася і вискочила з авто. Дівчина пішла у під'їзд, швидко і не обертаючись, щоб не піддаватися спокусі.

***

Чесно кажучи, Іванка чекала на його дзвінок, хоча не була впевнена, що він подзвонить так скоро. Але Олег подзвонив… і запросив на побачення.

Їх стосунки розвивалися дуже швидко. Бачилися, правда, закохані не так часто, як хотілося би, але… У Іванки кінець навчального року: іспити, заліки, купа паперової роботи. Олег також досить часто був зайнятий на роботі. Але любив влаштовувати невеличкі сюрпризи: то в обідню перерву забере Іванку в дорогий ресторан, то ввечері - романична вечеря при свічках, квіти, подарунки.

Іванка вся аж сяяла. Вона не афішувала своїх стосунків з Олегом. Про це знала тільки Олеся.

Дивно, але Ліза більше не згадувала про Олега, хоча і стала більш підозріло дивитися на Іванку. Мабуть здогадувалася про їх роман з Олегом.

Та дівчину це зовсім не бентежило. Іванка була впевнена, що все про, що говорила Ліза - не більше, ніж просто її фантазія. Іванка була шалено закохана і повністю довіряла коханому. Так тривало перші півтора -два місяці їх бурхливого роману.