Розділ 3

-А що то за Олег, ти не в курсі? Що наша Ліза так сполошилася, навіть на пікнік поїхала. - запитала Іванка Олесю, коли дівчата всілися в автобусі.

-Я його якось бачила в ректораті, нічого особливого. Звичайний мужчинка. - відповіла Олеся.

-А в мене склалося враження, що там має бути, як мінімум Ален Делон і Бред Пітт в одному флаконі. А ще грошей не менше, ніж у Маска. - саркастично підмітила Іванка.

-Ну, ти подруго, загнула. - регочучи відповіла Олеся.

-Ну, а що? Он сама Лізонька як вбралася… - не зупинялася Іванка.

-Ти ревнуєш?

-Ти з дуба впала, Олесю. Я його навіть ніколи не бачила.

- Ну тоді чого ти так цікавишся ним?

-Ну, а що? Я баришня вільна, от і думаю, чи буде хтось цікавий на цьому пікніку.

-А, ти в цьому плані. Ну не знаю. Я його не сильно розглядала. Не мій формат.

-Ну і ладно. По ходу справи розберемося. А зараз можна ще хвилин 20 поспати, поки доїдемо до бази.

-Це точно.

І дівчата вирішили трішки відпочити перед пікніком.

Через хвилин 20 автобус вже прибув на базу відпочинку.

***

Всі почали виходити і одразу поринули у підготовку пікніку: хтось нарізав овочі, хтось сервірував стіл, чоловіки ж взялися готувати шашлик. Всі жартували, сміялися. Панувала доволі легка і невимушена атмосфера. Колеги, більшість з яких жінки, вирішили відкласти всі буденні справи і робочі невдоволення та насолодитися відпочинком на природі.

-Тю, ти глянь, які всі няшки. - з сарказмом прошепотіла Іванка до Олесі, коли дівчата накривали стіл.

-Ага, прям колектив року. -підтримала подруга.

-Ось чого нам всім не вистачає. Може тоді і пари тут проводити, бо щось у стінах універу всі тільки ричать, а тут прям любо-дорого глянути.

- І не кажи.

-А я щось не бачу славнозвісного Олега -зауважила Іванка.

-Я чула він скоро має приїхати ще з якимось цабе. Крім того, мають ще приїхати обіцяні колеги з інших універів. - з сарказмом відповіла Олеся.

-І чого це наш ректор так розщедрився?

-А ти не чула? В нього заграли політичні амбіції. Ну, якщо не вийде, то багато потрібних знайомств не завадять і на його теперішній посаді.

-А!!! А я то думаю, з чого б це такі гульки влаштовувати… тим паче зараз. - з огидою сказала Іванка.

-Ну виїзд на природу - це корисно. Щоб перезавантажитися. Але… з таким розмахом і купую “потрібних друзів”... Згодна - це занадто. - констатувала Олеся.

-Отож - бо і воно.