Іванка сиділа з Олесею у кафе і обговорювали майбутню поїздку за місто з університетом.
-Ти знаєш, а це класна ідея - вихідні на природі, на березі Київського моря - з інтузіазмом заявила Іванка.
-Так, згодна. Хоча бачити наших гримз з кафедри ще й у вихідні не сильно хочеться. - підхопила подруга.
-Можливо, вони не поїдуть?
-Хто, наші гримзи? Та вони перші побіжать поперед автобуса. Ти ж чула, що ректор обіцяв, що крім нас, на базі будуть ще й колеги з інших університетів. Тому, вони такий шанс не прогавлять. - сумно резюмувала Олеся.
-Ой, це точно. Ти права. - вже з меншим інтузіазмом говорила Іванка.
Іванка разом з Олесею після закінчення університету залишилися працювати на кафедрі економічної географії. Дівчата товаришували ще з часів підготовчого відділення. Їх дружба пройшла багато випробовувань, але залишилася непохитною. Олеся за цей час встигла вийти заміж за їхнього одногрупника і народити двох прекрасних діточок: Андрійка та Катрусю. Іванка, навіть, стала хрещеною для Катрусі.
А Іванка поки, була у вільному плаванні. Не те, щоб вона взагалі ні з ким не зустрічалася. Ні, хлопці з'являлися в її житті, але нічого серйозного.
Дівчата завжди весело проводили час разом, ще зі студентських років. Та з появою сім'ї Олесі стало важче вибиратися на спільні веселощі, тому такі нечасті робочі корпоративи подруги сприймали дуже позитивно.
-Слухай, а тебе твої відпустять? Костя не буде проти? - запитала Іванка.
-Ні, все ок. Я вже з ними домовилася. Просто наступні вихідні у нас сімейні посиденьки. -відповіда Олеся.
-Ой, класно!
-Ну, я б так сильно не раділа. Але маємо, що маємо.
І подруги весело засміялися.
-Ще ж треба вирішити, що вдягти. Може, там який принц буде. - ігриво продовжила розмову Іванка.
-Ну-ну. Дивись, щоб наші проворні гримзи не вкрали того принца - саркастично відповіла Олеся.
- Да ну тебе. Завжди ти весь кайф обломуєш.
-Вибач. А якщо серйозно, то давно вже пора тобі принца знайти. Так що думай ретельніше.
-Ну, подивимося, що там будуть за принци. Може, буде краще їх нашим гримзам віддати.
І подруги знову засміялися.
-Слухай, сидіти в кафе, звичайно, класно, але обідня перерва ось-ось закінчиться. А за це декан нас по голівці не погладить. І плакали тоді наші вихідні на природі.- поглядаючи на годинник, сказала Олеся.
-Овва! Давай, побігли. В мене зараз має бути пара у 3 курсу. - на ходу вже продовжила Іванка.
#6122 в Любовні романи
#1418 в Короткий любовний роман
#1373 в Сучасна проза
кохання складні стосунки зустріч, зустрічь через роки , любовний_трикутник
Відредаговано: 04.08.2025