Глава дев’ятнадцята
Вони майже винирнули з води , поки у Баумгарленда не почався на руці свербіж.
- Антоніо , стривайте . У мене рука чухається .
- Ні , професоре , не знімайте рукавиці , це Ваша єдина захисна оболонка . – сказав Антоніо.
- Але у мене рука дуже чухається .
- Потерпіть трохи , ми майже добралися до човна . Але він все ж таки зняв рукавичку і почухав шкіру руки. Усі знову були на борту.
- Отже , що у нас є ? – сказав Алекс .
- Нічого хорошого не вийшло . – відповів Баумгарленд. – Ми тільки прискорили розмноження медузи. І ….. Ааааа , рятуйте , вона у мене на руці .
- Я ж сказав не знімати .
- Рятуйте , ааа , вона мене з’їсть .
- Покажіть руку.
- Ааа, воно пече , аааа, боляче.
- Професоре , це лише кубомедуза , більш відома як морська оса.
- Але вона теж отруйна , вона вб’є мене. Що робити ?
- Потрібно терміново плити на берег , я викличу швидку . – сказав Пол.
Антоніо обережно зняв з нього кубомедузу і кинув її за борт.
Швидка вже чекала на свого нового пацієнта . На жаль Баумгарленда довелось відправити у реанімацію , бо отрута від медузи проникла йому в шкіру , це було також небезпечно. Звичайно людей не встигають рятувати від морської оси , а від медузи іруканджі взагалі за хвилину можна померти , вони такі прозорі як привиди і непомітні . Тому вони жалять , а люди не бачать їх і не знають причину , доки не сдадуть аналізи.