Глава 13

                                                               Глава тринадцята

  Доки Ол продовжував весільну подорож зі своєю дівчиною , Рене досі не могла зловити його хвилю . Антоніо з командою вже зачекались.

- Ну і де твій марсіанський друг ? – запитав Алекс. – Ми вже півгодини чекаємо .

- Я розумію , друзі . – відповіла Рената . – Але не сердьтесь на нього . Розумійте , у нього подружка , точніше вже наречена . Вони разом святкують своє весілля. І у них напевно вже почалась подорож .

- Боже , яка ще подорож ? – запитав Антоніо .

- Ця подорож складається з весільних пригод , коли наречені летять навколо усієї сонячної системи. У вас минуло всього лише півгодини , а їхня подорож завдяки максимальної швидкості могла вже закінчитись , але сигнал досі не отримано.

- Так , так , так , ми знаємо ці закони простору-часу, відкриті ще Ейнштейном і Хокінгом. Я їх вчив ще сорок років назад у Масачусетсі . – сказав професор Баумгарленд.

 - Та хто цей прибулець , на якого ми чекаємо ? – запитав Пол . – Ми на нього чекаємо , поки ця космічна медуза забирає собі в пастку нових жертв , а сам він покоряє космічні галактики разом зі своєю принцесою . Слухай, Ренате , а ти без нього взагалі не можеш діяти ?

- О, сигнал з’явився , нарешті . – сказала Рената . І з’явилися раптові поміхи , його хвиля трохи переривалася , але Рене намагалася налаштувати повні контакти . – Алло , Оле , Оле , ти мене чуєш ? Прийом.

- Агов , Рене , це ти ? – сказав Ол . – Ти не вчасно . Ми з Хеленою щойно повернулись з подорожі.

- О , як пройшло галактичне весілля ?

- Це було галактичне та космічне видовище . Ми знайшли стільки новітніх сузір’їв , нас потрібно нагородити за таке відкриття.

- Послухай , тебе ще за дещо нагородять , якщо ти тут і зараз візьмеш курс від зірки +9 на – 27 , тобто на Землю.

- Ой , вибач , Хелено . Важливий дзвінок.

- Нічого , спілкуйся , а я поки відпочиню після наших міжгалактичних пригод.

- Гаразд , відпочивай . Добре , Ол слухає , говори , що вже сталося , і нащо мені летіти на якусь там Землю , про яку я ніколи не знав ?

- Як це не знав ? Ти ж сотні разів кружляв навколо неї . Ну , блакитно-зелена кулька , між Марсом та Венерою.-

- Ааа, так ця кулька називається Земля ? Ой, ну гаразд, вже лечу. Тільки попрощаюсь з Хеленою . Буду через півтори хвилини. Усе кінець зв’язку.

- Господи , що він за прибулець такий ? – запитав Антоніо . – У мене таке відчуття , що він не має у голові мозку . Він , ти сказала , кружляв багато разів навколо Землі , а знає всі назви планет окрім неї ? Типу у вас , у космосі , ніхто не знає про Землю і її жителів .

- Зате , у нас завжди усе тихо та мирно . А у вас тут стільки шуму . Та ще і купа людей .

- Тому що Сідней – один із найкрутіших та екзотичних міст у світі , як і Гаваї , як і Бразилія , Індонезія , Таїланд та інші . – сказав Антоніо .

- А у вас в Сіднеї завжди така спека ? Напевно тому і люди купаються у ваших Сіднеївських водоймах .

- Це не найгарячіша спека . – відповів Алекс . – Коли усю Австралію оточує сімдесят градусів за шкалою Цельсія , небо стає помаранчевим , а ліс надягає на себе плащ , який складається лише з небезпечних пожеж , доводиться їх тушити навіть тижнями .

- Це все тому що у вас сонячний диск нагріває поверхню, в той же час як його інший бік навпаки охолоджує . О, дивіться в небо .

- Що це за Пітер Пен ? – запитав Антоніо .

- Це Ол , на якого я чекала . Нарешті він прилетів. Ходімо зустрічати його , напевно дорога була важкою для нього.