Глава 12

                                                         Глава дванадцята

     Ол продовжував провидити час зі своєю Хеленою .

- Ну що , Оле , чим займатися будемо ? – запитала Хелена . – Може підемо до кафе ,,Меркурій’’ ?

- А  може ходімо до мене ? – порадив їй Ол . – У мене найкраща хатинка як у тебе .

- Гаразд, ходімо .

     Вони пішла твердою поверхню , їх ноги відчували наче міцний , але гладенький шлях. Ол раз і стрибнув високо настільки ніби гравітація зовсім зникла. Він летів наче справжня лелека . А Хелена йому передала повітряний поцілунок , який Ол одразу поклав до свого серця . Хелена стрибнула за ним , і вони разом полетіли через темне небо , навколо купи зірок , які вказували їм шлях. Хелена взяла Ола знову за руку і вони полетіли навколо темного , але кольорового сяйва. Хелена вважала , що Ол зробив для неї найкращий день у її житті. Вони разом взяли знову один одного за руки , а Ол вирішив з нею трохи станцювати у небі космічний вальс , після якого вони обійнялись і закінчили свої знову раптовим поцілунком.

  Нарешті вони долетіли до хатинки Ола , Хелена увійшла туди першою.

- Ого , та у  тебе тут космічний музей . – сподобалась їй хата та її інтер’єр.- Звідки стільки картин з зображеннями різних галактик ?

- Взагалі-то я це сам усе створив . – відповів він . – У мене велика фантазія . А фарби між іншим теж космічні. Коли я подорожував навколо Сатурна , я робив зупинку біля кожного кільця , ти знаєш , що кільця Сатурна складаються з малесеньких деталей , до їхнього складу входять астероїди, метеорити та інші космічні мінерали , я зібрав різні породи , почав їх терти , вони , не уявляєш , як легко труться , створюючи порошок , і ось так я отримав , точніше створив свої власні фарби , і таким чином я створив зіркове мистецтво з зображеннями галактик на поверхні шматків Венери. Венера має дуже високу температуру . Я ці гарячі шматки покрив темно-синім лаком із марсіанських залишків , наніс фарби , і ось тепер у мене тут галактичний музей.

- У тебе тут дуже круто . – сказала Хелена . – Ти справжній художник .

- А зараз давай сядемо на диван.

- Ого , він не доторкається до поверхні .

- Саме так . Магнитне дно не дозволяє йому притиснутися до підлоги , а навпаки відштовхує його від неї.

  Вони присіли на диван.

- Ну і які наші наступні плани ? – запитала Хелена .

- Взагалі-то , я одне із своїх полотен відправив до космічної станції , яка на даний момент кружляє навколо Плутона. Уяви скільки кілометрів ця картина пролетіла , більше мільярду. Я отримав після цього повістку , яку мені прислали рівно за декілька секунд після відправки картини. Бо я  відправив їм спочатку копію цього полотна через панель з автоматичним скануванням , зі мною домовилися , потім оригінал полетів , а працівники станції поклали повістку в циліндричну коробочку та як снайпери вистрелили циліндром до мене завдяки гіперзвуковій пушці , і ця повістка упередила швидкість світла і зараз вона у мене. І в ній написано : «Ви виграли тур на двох – пригоди у дистанційній ракеті навколо усієї сонячної системи.». Вже через чотири дні ми з тобою їдьмо  у подорож . Тільки ти і я.

Хелена як почула цю новину , одразу на дивані разом з Олом легла і почала беззупинно балувати Ола своїми поцілунками у губи.

- Оле , я так тебе кохаю . – сказала Хелена.

- І я тебе кохаю дуже сильно присильно.

Вони разом лежала на дивані і без кінця цілувались , аж раптом у Хелени не виникла одна найкраща ідея .

- Оле , слухай , я ось що подумала. Може ти мені вже відповіси на таке не скромне питання . Коли ти плануєш провести наше космічне …. ?

- Космічне що ?

- Коли у нас з тобою космічне ….. весілля ?

- Не зрозумів .

- Я хочу стати твоєю нареченою .

- А хочеш я тобі відкрию секрет ? Весілля вже у нас почалось .

- Що ?

- Зараз зовсім інший час , і традиційне весілля повністю змінилося . Тепер дивись , що роблять наречені , якщо вони вдома.

 Ол відкрив свою скриньку та дістав обручки у вигляді браслетів , які могли світитись фосфорно-іоновим відтінком.

- Ми зараз обміняємось цими браслетами в знак того , що ми навіки разом. І я хочу тобі ще дещо подарувати , Хелено . Дивись , ця квіточка має малиново – рожевий колір . Я її знайшов на поверхні Меркурію , коли шукав там астероїдні артефакти. Тепер ця квіточка твоя. А зараз давай надягнемо один на одного браслети .

- Дуже дякую тобі , ти найкращий . – Хелена так зраділа і знову полізла до Ола цілуватися.

- Ой , який ще сюрприз ? Ти мене вже закидав горою цих подарунків.

- Ого , що це таке ?

- Це космічний лімузин . Це і є ракета з автопілотом , яка зараз відправить нас у весільну подорож по сонячній системі.

- Так ти ж говорив , це відбудеться через чотири дні.

- Але чотири дні вже пройшли , бачиш як швидко час летить . А зараз сідаємо у лімузин , подорож починається просто зараз.