Глава 10

                                                                     Глава десята

      В цей  час коли Рене приєдналася до команди Антоніо Маралкуса , хоча професор Баумгарленд спочатку був проти , бо у неї немає океанологічної освіти , однак Антоніо зміг його умовити , бо вона єдина, хто знає про ці отруйні мікроорганізми . Під час наступних експериментів вони намагались знайти щось таке , що може бути джерелом , яке має особистості , які приведуть океанологів до цього головного тіла , яке розмножується на малесенькі речовини у величезній кількості . Така істота могла нагадувати космічного Португальського човника , який є у сто разів небезпечним , ніж той про якого ми всі вже давно знаємо.

      Рене не знала , до речі , що зараз відбувається на цій планеті , про яку вона розповіла . І всі навколо вважали її звичайною дівчиною у рожевій сукні і з темно -коричневим волоссям . Тим часом на цій планеті , яка ховалась у протилежному боці , все було навколо тихо , без жодної небезпеки , бо космічна медуза обрала собі Землю. На цій планеті за сонцем , на даний момент молодий хлопець Ол Марсдлей проводив час зі своєю подружкою . Вона теж була дуже красива , але у неї було більш світле волосся і коротше . Звали цю дівчину Хелена Мальтер . Вони з Олом вже давно разом , Ол свою подружку дуже кохав , вони разом стояли на мосту , під яким текла величезна річка , яка мала незвичайний для земного людства відтінки , у її течії можна було побачити смужки різних кольорів : смарагдового , блакитного , рожевого , малинового , багряного та інші. Ол і Хелена довго дивилися на цю красу, сидячи на краю моста . Хелена теж була закохана у нього . Вони сиділи разом , а Хелена ще і притиснула голову до плеча Ола в знак того , що вона його любить і взяла його за руку , символізуючи , що вони завжди будуть разом.

- Оле , - сказала Хелена . – Я люблю тебе і завжди любитиму . Дозволь я потримаю твою руку . Мені здається , ми тепер завжди будемо разом . Я хочу тобі дещо подарувати . Це сердечко тепер твоє , подивись , що на ньому написано.

 І на цьому серці був написаний вірш особисто для Ола: «Темний диск , світло нам принесли,

  Міст наш веселкою зроби,

  Зі своєю любов’ю починаю шлях,

  Завжди тебе кохатиму я .»

                                             Коханому хлопцю на ім’я Ол

                                від його найкращої дівчини Хелени    

- Дуже дякую , Хелено . – сказав Ол . – Дозволь я тобі теж дещо подарую . Поглянь , це чарівний браслет , який був зроблений із марсіанського матеріалу  . За традицією його треба розділити на дві частини , щоб з них зробити два браслети. Один я надягну тобі на руку, а інший ми з тобою прикріпимо до цього мосту . На браслеті , який ти надягнеш , написано «Хелена і Ол навіки разом». Ол надягнув браслет на руку Хелені , а інший вони разом прикріпили на міст , і раптом перед ними з’явився дуже великий , наче прожектор , світло-білий предмет , що нагадував велетенський портал у формі гігантського кола. Це був приближений до цих двох закоханих білий повний місяць , якого освіщало сонце з іншого боку . На річці почали з’являтися справжні сяючі ніби зірки , які переливались разом з кольоровими смужками , це все нагадувало водянисте північне сяйво , як в країнах Скандинавії можна побачити сяйво , але не в космосі , а у воді. Місяць був направлений чітко на Ола і його подружку Хелену. Вони подивились на цей місяць , а потім подивились один одному в очі. І ось що вони вирішили – вони взяли один одного за руки , і поки Місяць не зник , вони перед таким світлішим прожектором поцілувались. Їхній поцілунок тривав близько одної хвилини , на фоні цього місяця з’явилась справжнісінька композиція , на якій були зображені силуети тих закоханих і їхнього поцілунку , уявіть білий Місяць і темні силуети людей , що символізують поцілунком справжнє кохання. Але Місяць раптово зник , невідомо як це могло статись . Однак тут нічого дивного не було , просто під час поцілунку було місячне затемнення , яке захопило увесь цей діаметр білого кола. І на місці Місяця з’явилися зірки , які мали білий , жовтий та трохи червонесенький колір. Повинні були з’явитися сузір’я , але замість них пролетіли три комети , які мали іоновий відтінок , хто знає , щоб сказав Галілео Галілей, якби зміг це все помітити . Ці три комети напевно могли асоціюватись з Троїцею  , про яку ніхто на цій планеті не знав , на відміну від Землі . На планеті Ола були свої релігії , звичаї та свята . Але Ол з Хеленою наче разом святкували день святого Валентина , бо на його планеті усі жителі знали що таке кохання. Але зірки на небі почали створювати між собою рухи , завдяки їхнім траєкторіям вони могли зробити форму чого завгодно, а разом з їхніми кольорами , що наче мигали , вони виглядали як гірлянди на Різдвяній ялинці . І перед очима Хелени та Ола зірки вистроїлись так , щоб створити форму серця . Це був сигнал , що між Хеленою та Олом справжнє кохання. Та вони пішли разом гуляти під зірковим фоном , тримаючи один одного під руку .