Глава 5

                                                                  Глава п’ята

  Поки усе на пляжі було добре , ніяких жертв , безпека була на сто відсотків. Аж раптом на одну молоду та красиву дівчину накинувся страшений біль на шкірі.

 - Ау, ааааа…… Допоможіть , будь ласка . – закричала вона . До неї приплив її коханий хлопець , щоб врятувати її.

 - Господи, що з тобою ?

 - Я не знаю , мене , здається , щось вжалило .

 - Де ? Покажи .

Але він теж почав відчувати біль .

 - Боже . Що це таке ? Я відчуваю , що моя шкіра наче підсмажена. – сказав він.

 - Моя теж .

І вони обидва втратили свідомість і лежали на поверхні води . Один із людей побачив , що це двоє потерпілих та виплив до берега .

 - Рятівники , скоріше сюди . У воді двоє людей загинули . І рятівники одразу закричали : ,, Усі на берег . У воді небезпека.’’.

 Усі одразу вийшли з води. Рятівники витягли двох жертв і викликали швидку.

- Отже , що у вас сталося ? – запитав рятівник дівчину.

- Хаа… Де я ? – запитала вона ледве дихаючи .

- Та ви втратили свідомість . Ми вас дивом витягли.

 Але дівчина з хлопцем усе ж таки повністю втратили свідомість через тридцять секунд померли , на великий жах усіх , хто був присутній на пляжі .

- Що ж з цією парочкою могло статися ? – запитав один із рятівників.

- Дивіться , на шкірі дівчини якісь дивні опіки , при чому фіолетового кольору . У хлопця – теж . Якісь ніби щупальця.

Нарешті приїхала швидка . Лікар оглянув цих двох , швидко взяв аналізи крові . І задивився на опіки , точніше вже на відбитки цих опіків .

- Ну що , лікарю . Є якісь гіпотези чи варіанти ? – запитав медбрат.

- Гадки не маю . – відповів лікар. – Я ніколи не бачив таких дивних слідів , які мають незвичний пурпуровий відтінок. Директор пляжу говорить , що на цьому боці австралійського континенту не припливають медузи. Зараз такий сезон , що їх більше шансів зустріти в Індійському океані , у південній частині Індії , а потім вони пливуть на захід , тобто запливають у Персидьску затоку поблизу Дубайських пляжів. Тобто Португальські човники сюди ніяк не добираються .

- Але ж Ви говорили , що сюди часто запливають кубомедузи , тобто морські оси.

- Вони мешкають набагато глибше, куди тільки дайвери пірнають , і то у захисних костюмах.

- А що ж це тоді ?

- Я взяв кров на аналіз і , здається , я знаю куди їх відвезти. Отже так , потерпілих у лікарню , а пробірки я відправлю через службу безпеки у науковий центр ,,Whale’’.

 А зараз повернемося до Антоніо . Він продовжував дивитися на результати аналізів та структур тих зразків , що зібрав Алекс з командою.

 - Дивно все .- сказав Антоніо. – Нічого отруйного в аналізах я не бачу . Може Томмі сам випадково помер , чи може у нього був рак крові ?

- Але ж він сам сказав , його щось вжалило. – відповів Майк.

- У будь-якому випадку він міг отримати контакт з якимись коралами , але щоб мати такий високий рівень отрути. – сказав Антоніо.

- Доктор Маралкас , до Вас лікар Шюлер приїхав , він зі службою безпеки привіз ще зразки отрути – сказав один із вчених.

- Гаразд , іду .

- Лікар Шюлер ? Він досі школяр , чи що ?- з жартом запитав Алекс.

- Та це прізвище таке . – відповів йому Пол.

Антоніо підійшов до лікаря.

- Доброго дня , лікарю . Що у Вас сталось ?

- О, Антоніо . Сьогодні на пляжі трапився інцидент страшний, одна солодка парочка померла прямо у воді . Я привіз вам кров у пробірках.

- Ага , дякую , лікарю.

- І це ще не все . Ми зробили пару фотографій і ось що ми помітили на їхній шкірі .

- Ого, що це за пурпурові опіки ?

- Ось тому я вам і приніс ці пробірки . Ми вважаємо , що ви єдині зможете знайти відповідь.

- Дякую, ще раз.

Лікар Шюлер поїхав , а Антоніо приніс нові зразки . на цей раз аналізи повинні були пройти на всі п’ять балів. Минула година , і на екрані з’явилися зовсім нові дані з невідомими для вчених структурами.