Глава 4

                                                                   Глава четверта

  Поки Антоніо продовжував проводити експерименти, тим часом його дружина на ім’я Аманда Морлінс теж була на роботі , але на цій , яка має зовсім іншу галузь. Аманда була власницею морського ресторану ,,Jaws’’. Його вхід був прикрашений щелепами акули , відвідувачі наче потрапляли до акули в живіт. Інтер’єр складався з розпису на стінах , де були зображені підводні простори з рибами , коралами та іншими тваринами морського рифу , як входиш у ресторан, можна побачити спочатку на стінах просто дельфінів , які вистрибують з води , трохи глибше – коралові рифи, де людям давали найкращі страви морської кухні , у меню входили : суп-поплавок, лобстери , смажені і зварені щупальця кальмарів та восьменігів, свіжі салати з морської капусти , креветок та крабів , а із рибних страв , філе лосося , дорадо , тунця і навіть акули як головної зірки кафе . А на будь-яке свято , наприклад весілля , на замовлення шеф-кухар з командою готували запечену рибу , як запечену курку на Різдво . А ще глибше була вже на стіні темна бізна , де проводили диско з диско-болом у вигляді риби-кулі. Цей ресторан славився на увесь Сідней , у людей завжди , підходжуючи до ,,Jaws’’, прокидався апетит.

  І ось Аманда паралельно була в ресторані офіціанткою , уявіть скільки туристів відвідали це кафе , від усіх лише позитивні емоції. Щойно місіс Морлінс принесла замовлення шефу.

- Дейв , ось замовлення . – сказала вона з радісним настроєм . – Але покваптесь , клієнти чекають.

  І раптом їй подзвонили.

     - Хвилинку . Ресторан ,,Jaws’’. Слухаю.

     - Привіт , Аманде .

    І це був Антоніо.

     - О, привіт, коханий. Як твої океанські експерименти ?

     - У нас така ситуація сталася ….

     - Зараз, секунд.

     - Агов , Мері , Кловер , будь ласка , приймить від клієнтів замовлення . У мене тут важливий дзвінок.

     - Гаразд , ідемо . – сказала вони разом .

     - Дякую, подруги.

     - Алло, алло …., Амандо, ти ще там ?

     - Так , звісно , любий . Так що там за ситуація , ти сказав ?

     - Отож, сьогодні вранці у нас була перша експедиція ……

     - Ну і як ? Круто було ?

     - Якщо чесно , не зовсім . У нас загинув один дайвер, але ми не можемо з’ясувати причину його смерті . Ми вважаємо , що він до чогось доторкнувся отруєного , але ми зараз проводимо наукове дослідження , щоб дізнатись, що ж могло стати причиною його смерті.

     - Але я теж в ресторані побачила з відвідувачами новини про цей глибинний інцидент.

     - Короче , слухай . Раптом що , кафе доведеться зачинити.

     - Що ? Ти з глузду з’їхав ? Моє кафе ?

     - Але якщо ця невідома речовина потрапить на твої морські страви , будуть ще жертви , і ти носитимеш відповідальність.

     - Антоніо, до мене щодня приходять люди через велетенські щелепи акули. Якщо я раптом без попередження закрию свій бізнес , тим паче під час літнього сезону , я зіпсую свою репутацію  і все втрачу. Ти розумієш ?

     - Але ти мене теж зрозумій . На нашого водолаза щось наплило невідоме та невидиме , це якесь новітнє явище природи.

     - Ви там усі збожеволіли зі своєю невидимою наукою ?

     - Ні , Амандо .

     - Адьос, любий . На мене клієнти зачекались .

     - Клас , вона кинула слухавку.

     - Ну що ? До роботи ? – запитав Майк .

     - Так , до роботи.- відповів Антоніо.

  В цей момент Аманда продовжувала пригощати людей морськими стравами та делікатесами. А відпочивальники продовжували купатися на пляжі. А хтось ще і на парашуті літав або грався у бадмінтон та робив пляжне селфі . Купа людей була у воді , незважаючи на  хвилі , на велике щастя серферів та тих , хто запускав повітряного змія . І рятівники мали слідкувати за кожною людиною у воді , щоб нічого не трапилось.