Глава 3

                                                                         Глава третя

        Морський науковий центр ,,Whale’’.

        Десята година ранку.

   Антоніо відкрив двері приміщення , яке зберігало усі приладдя для вчених . Це і була головна лабораторія центру . В цьому величезному залі знаходилася велика кількість різноманітних камер , у кожної з них знаходилися зразки будь-яких морських речовин , вчені подарували їх центру , щоб розвивати науку в якості популяризації океанології, це був найсучасніший  заклад , який міг почати робити крок у майбутнє морської біології , рано чи пізно студенти Масачусетського університету пролетять через Тихий океан і проводитимуть свою власну практику. ,,Whale’’ мав наколо увесь справжній акваріум , хтось каже , що це вбиство невинних тварин , а хтось – це майбутнє , яке відкриває замок від воріт , які ведуть у справжнісінький світ пізнавання усієї природи морських просторів , кількість наукових статей буде з кожним днем збільшуватися та збільшуватися .

    Ну а зараз повертаємось до наших мандрівників та морських експертів , які тут і зараз тримали постійне спілкування у своїй ж лабораторії.

- О, Мама Мія . – сказав один із вчених , який за національністю був італієць . – Дивіться , кого мої очі помітили , відомий рятівник , супермен , Містер Ліркінс. Про Вас вже у новинах заговорили .

- Доброго дня , Містер Маралкус . – сказав інший вчений . – А ми сьогодні вранці прийшли на роботу , на вас вже зачекались , увімкнули телек. І ось що він про вас показав.

 На телевізорі вони побачили той самий інцидент , який трапився декілька годин тому.

- Неймовірна , але трагічна подія Австралійського пляжу , - почала розповідати пані репортер . – Сьогодні вранці команда водолазів під керівництвом відомого океанолога Антоніо Маралкуса потрапили у невідому пастку , один із дайверів на жаль втратив свідомість та був похований на самому дні темних вод океану . Досі невідомо , що ж могло стати причиною такого чудовищного інциденту , якась невидима риба маленького зрісту , яка має особливо небезпечні речовини у своєму власному організмі , що ж це могло бути таке , що невідомо досі у науці , і чи зачинять курортні пляжи під час неймовірно пекельної літньої спеки ? А з вами була кореспондент Джесіка Ландкартні і студія ,,SydneyNews’’.

- Так негайно вимкніть телевізор , зараз почався робочий день . – сурово сказав всім Антоніо . – До роботи , швидко . Алекс, Пол , покажіть зразки . Боже , це вже божевілля якесь , вони вже нас у новинах показали, центр тільки відкрився , а вже якісь неприємності , а мені потрібно як директору тепер нести відповідальність , через якусь рибу – невидимку. – сам з собою це все сказав Антоніо.

- Я взагалі-то читав про про рибу-привида. – сказав Баумгарленд.- Вона дуже маленька та прозора , її тільце виглядає як риб’ячий скелет . Але вона абсолютна безпечна для людства.

- Добре , Антоніо .- сказав Пол . – Ось усі зразки , які ми встигли взяти .

- Тоді ходімо до лабораторії . – сказав Антоніо , він в якості безпеки ввів пароль , щоб відкрити двері , і усі одягли лабораторні халати. Перед усіма стояли скляні капсули , акваріуми , тераріуми , пробірки і усе , що подарували Антоніо в якості експериментів. Баумгарленд взяв одну із пробірок , яка була підписана Алексом , у неї був один із зразків , які водолази змогли забрати з рифу.

- Значить , Антоніо , - сказав Баумгарленд . – зараз я використуюсь аналізаторами , машина зробить для пробірок спеціальний доступ для сканування молекулярних часток. Далі результати з’являться ось на цьому великому екрані , на ньому ми дізнаємось про все , що може бути в ДНК. У нас є чотири пробірки, які  Ви , Алексе , принесли з командою . Тому, Антоніо, водолази , панове , ви залишайтесь в лабораторії разом зі мною , у нас тут двадцять спеціальних камер, у яких ми зможемо слідкувати за всіма речовинами та їхніми реакціями. А Ви , доктор Харісон , Ваше завдання розбиратись з іншими пробірками , раптом ця отрута проникла в інші пробірки , і речовини зіпсовані і можуть загинути. Харісон , Ви сидітиме у відділенні номер п’ятнадцять , решта у номер вісімнадцять . Ми знайдемо ключ до розгадки цього невідомого монстра.

   Почались експерименти, усі  вчені та науковці сиділи біля аналізаторів та комп’ютерів . Вони почали проводити дослідження на кожній речовині , які були у всіх пробірках , на екрані можна було побачити усі мікроскопічні частки , які мали найскладніші хімічні ДНК структури , доводилося усе це записувати та ще і друкувати, кожний аналіз відкривав книгу до розкриття усього морського світу , і від усіх даних залежала доля усього людства . Науковці зовсім не знали , скільки ще жертв ця невидимка забере і яку площу водоймів вона займе у майбутньому.