Глава 1

                                                                       Глава перша

    Десь поблизу Австралійських берегів . Сімнадцяте сторіччя.

   Був сильний шторм, хмари ховали сонце , як наче диявол краде янголятка. Хвилі океану почали підніматись настільки високо, вже почалось напевно цунамі. Австралія та її береги були покриті величезними відбитками руйнувань природи . Вітри могли здути мураху , кенгуру і навіть качкодзьоба. А коли траплялися на цих територіях спеки майже сімдесят градусів за шкалою Цельсія , диявол перетворював цунамі на пожежі , небо становилось червоним , від цього пекла аборигени стрибали разом з кенгуру подалі від таких катаклизмів. Коали і кенгуру всіма силами захищали своїх діточок. В цей час , коли дощі нарешті закінчилися дивом, а вітер ніяк не затихне , хвилі досі були небезпечними . І по цим хвилям ризиковано плив старий човен , який боровся з морською смертю . В екіпаж цього човна входили моряки , які змогли зробити неможливе , майже допливши до берега . Морським вовкам  залишилось п’ять миль до свого пункту , де на них чекав вже ,,океанський фініш’’. А хвилі продовжували морський переполох , щоб нарешті потопити човен зі всім екіпажом . Навіщо взагалі вони поплили в цей морський похід , ризикуючи власним життям ? Читач може бути у курсі , прочитавши їхній діалог .

• Капітане, здається необхідно спустити вітрила . Дощ вже закінчився , але вітер досі не заспокоївся . – сказав боцман.- Якщо хвилі вдарять по носу човна , він піде на дно разом з нами .
• Годі . Збиріться , гончірки.- сказав капітан.- Жодний корсар, куди б його хвилі не відправляли , завжди міг знайти рішення . І я говорю , ми не сміємо упускати вітрила , скоро буде кінцева точка.
• Але , капітане . – прибіг до нього юнга . – Хвилі вже почали топити корабель , протікаючи по підлозі. Ось дивіться . Ще трохи , і нам усім кінець.
• Я взагалі не розумію , навіщо ми відправились в таку не безпечну подорож ? – запитав боцман.
• Я звісно вам не розповів про ціль нашої подорожі.- відповів капітан.- Мені , капітану Маралкусу , доручено привезти дуже важливий вантаж . Але це секрет. Під час минулого шторму на берег мені ,,Посейдон’’ приніс купу перлин , за якими полюють вже багато років пірати. Мені необхідно допраивти цей скарб в надійні руки , нам залишилося всього лише чотири милі до берега.
• Але хто ж цей скарб забере ? – запитав юнга.-Ми проплили вже декілька тисяч миль через океани заради того , щоб сховати якісь перлини ? Ми могли б продати їх і за гроші побудувати  новий фрегат.
• Авжеж, юнга дав хорошу пораду .- сказав боцман.-  Бо наші вітрила вже рвуться.
• Що ? Не може бути . – сказав капітан . – Боже , ось зараз б був тут ткач. Так , ану тихо. Я щось бачу у морі , якась істота фіолетового кольору . Капітан помітив невідому істоту цих часів. Для сучасного людства це був той самий Португальський військовий корабель або як вчені її називають медуза Фізалія.
• Товариші моряки , здається , ця фіолетова штучка пливе у напрямку човна. – сказав капітан.- Хто знає, що це може бути , а може це замаскований велетенський кальмар ?
• Так , мовчати . Зараз підзорна труба все мені розповість.
• Ой, я Вас , капітане , перепрошую . – сказав матрос .- Вона вже давно стара і  не пригодна для морської подорожі.
• Ця речовина схожа на велику парасольку , напевно щит морського лицаря.
• Капітане , раджу Вам не відволікатись на якусь там парасольку .- сказав юнга .- Краще скажіть , що нам робити з пошкодженими вітрилами , щоб човен не потягнув нас на дно ?
• Ох, гаразд. Тоді ось мої наступні команди , повний вперед. Ааааа…….
• Капітане , ніііі….- закричали усі.

Не встиг він дати свою повну команду , як він вже впав у відкрите море. Хвилі почали його накривати як піщана буря , морська сила тягнула його на саме дно . А капітан намагався всіма силами протистояти течії . але коли його притягло до цієї ж медузи , здавалось , це вже кінець. Саме в той момент , коли він ледве не доторкнувся до щупалець , у нього був шанс знову доплити до човна . Але раптом не минуло ще навіть п’яти секунд , як капітан втратив свідомість і помер .

-  Капітане , що з Вами ? – почати йому кричати один із матросів .- Капітане.

- Гей, що з капітаном ? – прибіг інший матрос .- О, господи , він що помер ? Але як так сталося ?

- Хто ж його міг вбити ? Навколо чистий океан і жодного хищника .

- А де той самий ,,Португальський човник’’ з пурпуровою парасолькою ? – запитав боцман.

- Він зник . Але як ?

- Потім розберемося . Треба допомогти капітану.

- Але дійсно , як же він помер ? Не могло такого бути , щоб якийсь примарний пірат задушив його.

- А це напевно не випадковість , на нього щось наплило отруйне , але що ж це могло бути ?

- Друзі.- кричав юнга , тримаючи штурвал.- Знову починається шторм , треба доплити до берега .

- А як же капітан ? – хвилювався за його мертве тіло один із матросів.

- Боцмане , немає вже часу , треба доплити , доки не почалось цунамі , інакше ми підемо у напрямку за капітаном.

- Але його треба поховати . – сказав боцман.- О, Боже , велика біла акула пливе , його треба врятувати , поки він не став акул’єю вечерею.