Блаженний передфінал

Поступово темніло, тому треба було шукати місце для ночівлі. Вибирали ретельно. Готель у якому вони зупинилися був найнадійнішим серед інших: охорона при вході, в залі і на кожному з поверхів, високоякісні, коричневі вікна із багатошарового захисного скла, для захисту клієнтів, які ще й не дозволяли звукам стрілянини, бійки чи просто крику проникати всередину, підземна стоянка, де був залишений жовтий Ford, та багато іншого.
Мортімер курив на балконі чергову сигарету вдивляючись у вогні вечірнього хаосу з висоти сьомого поверху. Будівля готелю була однією з найвищих, тому роздивитися можна було багато чого. Наприклад його погляд привернула церква, що лягла на окраєні великим, білим католицьким хрестом. Доволі незвично для такого міста.
Ніч видалась спокійною, бо за дванадцять годин всього шістнадцять смертей, двадцять три пограбування та сорок сім актів вандалізму, тільки під захистом вікон готелю все було спокійно. Вибір був вдалим.

Неспіший сніданок із масивного стейку та бокала найкращого червоного вина підняв настрій та наділив ентузіазмом. Після нього Морті вирішив ще раз прогулятися, Тоні, позіхаючи від ранішнього підйому, пішов з ним.
Машину залишили сумувати з іншими такими на стоянці, адже на вулиці вже опустився туман.
Красивий парк, дивувалися чоловіки, можливо єдиний пристойний клаптик землі на найближчі декілька квадратних кілометрів, іншого не знайдуть. Людей не було, тільки тіні, які чи то ходили чи то плавали в тумані. Вони йшли мовчки, насолождуючись ледь зримим пам'ятником. Раптом з невідомості виплила жінка перевтілившись з тіні в людину. Старша, близько п'ятдесяти років, думав Тоні, така похмура, погляд в землю, старий одяг і щось шепоче, ніби кляне всіх перехожих ненавидячи їхні душі. Вона молиться! Усвідомлення цього заіскрило в обох у голові, коли почули ці слова. Вже хвилина минула, та ці два кримінальних елементи стояли на місці дивлячись в бік дерева за яким зникла її постань.
Т: невже монахиня? 
М: думаєш тут може існувати повноцінна церква?
Т: чому ні? Навіть найжахливішим людям потрібне прощення. Лідери угруповань та рядові ділки часто сповідаються...
М: у своїх священників, - перебив його Морті потираючи потилицю. - Вона має зв'язок із церквою, та вона не монахиня.
Т: а хто ж тоді? Одягом схожа. 
М: яка, по твоєму, доля жінки у цьому середовищі? 
Т: якщо красива, то може бути однією з жінок якогось авторитету. 
М: а якщо ні? 
Т: емм, крадійка, рядова виконавиця доручень, можливо, повія. На звичайну пристойну роботу влаштовуються одиниці. 
М: от, саме так. Як думаєш, ким була вона? Я вважаю, що однією з тих жінок які лягають під авторитетів , але знаходилася в кінці їхнього списку. 
Т: можливо, та я б не сказав, що вона підходить на таку роль враховуючи те, як вона ходить і погляд у неї не такий. 
М: дами, які перші в тих списках, коли старішають і вже не цікаві чоловічому погляду зазвичай  мають достатньо авторитету та зв'язків щоб розпочати свою підпільну справу. Найчастіше це щось типу борделю чи наркотрафіку, а ті, які в кінці, стають виконавицями їхніх доручень. 
Т: тобто вона.... Хто? 
М: частина якогось бізнесу під прикриттям церкви. А чим відоме це місто? 
Т: великий центр наротичної сітки зі збуту... "золотого" порошку! Отже вони знайшли цей пісуар і дослідивши склад речовини розвинули справу, тепер зрозуміло. 
М: елементарно Ватсон! Але я не впевнений. 
Т: мені здається, що все так і є. 
М: хмм, час ще є. Давай перевіримо. 
Т: а давай,-  Тоні задумливо потер підборіддя. - А як?
М: ти в своїх апартаментах виглядав через вікно?

Вони стояли перед високою, білою будівлею у формі хреста. Промені сонця вже розігнали густий туман, хоча, можливо, це небесне благословіння проявилося освітленням всього лиш маленької частини міста навколо церкви. Високі, сірі двері тягнулися аж до самої стелі, відкриваючись формували велику щілину, що могла бути входом до вищого світу святих. Коли ці двоє ввійшли, то побачили білі стіни з маленькими вікнами у три ряди, білу стелю із фресками, великі церковні люстри та четверо довгих рядів лавок, які простягалися через увесь Храм вірних, аж до Тетраподу. Чоловіки пройшли Притвор та направелись до Іконостасу. Там стояв священник, який чекав на них усміхаючись.
С: вітаю вас, гості храму цього, діти мої!
Т: якось це сказано занадто театрально.
М: якщо хочеш говорити, то кажи голосно, а не собі під ніс. І будь обережним.
Водило здивувався, але тут завжди потрібно бути на сторожі. Тільки б не довелося стріляти, як тоді в Буено.
М: вітаю вас, Отче! - так само театрально промовив Морті розкидаючи в боки руки і цим майже вдарив свого колегу; його погляд та інтонація не просто вказували, а кричали про його підозрілість та трохи зневажливе ставлення, а обличчям нагадував азартного гравця близького до джекпоту.
Ну все, треба готувати свій стріляльник. 
Чоловік в чорній рясі чудово відчував деталі ставлення до себе. 
С: чим можу допомогти вам, баранчики стада мого? 
Баранчики? Ну-і-ну, я помітив як йому це не сподобалося, навіть здалось, що рука скривилася в бажанні схопити свій вітчизняний. Цей священник так широко розкрив рота, щоб посміятися з нас. Я, навіть, бачу його татуювання на язику. Йде до стрілянини, але ж тут точно є десятки святих поплічників. Нам хана, якщо все зайде задалеко. Та я і слова не можу сказати - все через Буено. 
М: мене цікавить ваш товар. Якщо хороший - придбаю. 
Товар? От же ж чортівня, він блефує. 
С: Для чого тобі мій товар, хлопче?
М: у нашій справі зброя корисна, а я чув, що ваша провірена на практиці. 
Зброя? Ні, ми ж говорили про наркотики. Що відбувається? 
С: як тебе звуть? - питає вже  серйозним тоном. 
М: Мортімер. 
Святий отець витяг з-під ряси чорний пістолет і декілька магазинів та передав новому компаньйону. Тоні не міг кліпнути від здивування. 
М: хороший ствол, має зручний центр ваги та, як я бачу, магазин на 15 патронів. 
С: можеш забирати для перевірки, а потім прийдеш і переговоримо про все. 
Морті пристально глядув на нього, потім на Тоні.
М: прийнято.