Фінал імені Шефа

І я йому пояснюю , що так некрасиво, некрасиво наставляти на мене ствол свого бабського револьвера, а він такий "вууу вуууу", ну я йому і заїхав ще раз по зубах хай не "вукає". Ти ж йому рот заліпив, каже другий, як він щось скаже тобі, друже? Коли вибиваєш інфу, працюєш інакше, ти як сьогоднішній, і сміється. Знаю я, він розводить руками з відкритими долонями, щоб показати свою невинність, та розказує як поліцейський сам це почав, як побачив його, як намагався затримати і як потрапив у його руки. Тож саме тому ми в однакових костюмах, мовляв, бо я вимазався його кров'ю.
Компаньйон, в скронях уже сивого чолов' яги, був трохи молодшим за нього. Цей високий з чорнезним, як доісторична смола, волоссям мужик мав суворе обличчя, яке уважно слухало більш згладжені, а тому й приємніші, контури фейсу його товариша. Гей, братан, пролунало пустим приміщенням заводу вдаряючи у вуха зі всіх сторін. Мортімер прикурюючи сигарету підвів очі на високого, чорноволосого чоловіка у сірому костюмі, сірій сорочці, краватці, взутті, шкарпетках, і, оскільки чув що вони одягнули однакові шмотки, подумав, що і труси у них обох сірі. Такі собі братани-близнюки. Вони й справді були як від одного батька. Мортімер підійшов обережно, але максимально певно, його новоспечений колега, приласкавши дівчину-підозру в погляді, дивився на нього з півоберту. Як же інакше, якщо я кримінальний, вони кримінальні, ми кримінальні стоїмо тут, в якомусь цеху покинутого заводу й чекаємо спільного  Шефа для отримання максимально мудрих настанов про наступну оборудку. Як звати, питає з неприязню і дивиться так страшно, це бачить його друг і з тих миролюбних вуст вилітають слова, типу, не напрягай малюка, він свій пацан і закидає щось про користь першої бесіди між новими напарникаи. Окей, кажуть, давайте триндіти.
Л: Хочеш історію про емоційно тупу жінку?
М: Емоційно тупу?
Л: так, вона була емоційно тупою.
Б-Д: наша спільна знайома, у нас багато спільних знайомих. 
Л: діло було так: дівка ця була шикарна тілом, була добре нам знайома зі всіх боків і, звісно, страждала емоційним тупізмом, не проявляла жодних емоцій, а її награні посмішки були страшні як у Пенівайса. Була вона баригою. 
М: дівка-барига із сексуальним тілом, так? Звучить як початок анекдоту . 
Б-Д: саме так, хлопе. У неї були офігенні ноги, і бампер ідеальних розмірів... 
Л: вибач, що перебив, та я розказую про   Беладонну, не переривай мене. 
Б-Д: як скажеш, мужик, - по дитячому підніс на рівень очей свої долоні високий. 
Л: так от, була вона баригою, і хотіла заманити своїм задом нас у свій бізнес, мовляв їй такі обсяги товару часу не вистачає реалізувати. Ми тоді любили наркоту, але тільки приймати, не просувати... 
Б-Д: це нас не цікавило. 
Л: дякую,що підказав, Біллі. 
М: то ти Біллі? 
Б-Д: Біллі-Джо, батьки так і не визначилися з іменем. А тебе як називати, малюче. 
М: Мортімер, не малюк. 
БД:  "малюк Морті", звучить. 
М: заткни хлібожуйку, Біллі. 
Біллі-Джо ніколи не терпів образ, характером був неприємним у спілкуванні, та різким. Це в нього ще з дитинства і перейшло від матері з генами, тобто так казав його дядько Луї. 
БД: хочеш вирішити це питання, Морті?-
Він поклав руку на, не простий, а імпортний ствол з великим калібром кулі. Яскраво-білий, саме такий, про який мріяв у підліткові роки. 
Мортімер у відповідь схопився за свій вітчизняний. До сутички не дійшло, адже між ними став Ларі. Через декілька хвилин хлопці охололи і він продовжив. 
Л:тепер, коли діти при тямі, я продовжу. Щож, це була Емоційно тупа баба-барига , торгувала якісною шнягою, тому брав у неї часто, собі і цьому нарваному. Єдине чим вона полюбляла займатися в позаробочий час, то це секс. Сексилась зі всіма, з ким хотіла: чи то малий хлопака, чи віковий і солідний мужик. Це не мало для неї значення, бо якщо вона когось хотіла, то відмовити їй вже не було можливості. Борсалась з багатьма, але регулярно тільки з нами. А ми регулярно організовували їй виручку. Не знаю, що з нею сталося у дитинстві, та емоцій у неї не було. 
М: до чого тут травми дитинства?  От у мене брат переодягався в плаття і носив мамине взуття, та я не став геєм і мій брат не голубий. Ми виросли нормальними мужиками-баболюбами. 
БД: ей, навіть цей дядько Фрейд довів, що всі наші "заскоки" родом з дитинства, шариш? 
М: ні, я такого не шарю. 
Л: тоді слухай. Те, що вона справді могла відчувати, було задоволення в ліжку, вона була справжньою сутністю хтивості, бо жила тільки задоволенням. 
М: тобто хтива, емоційно тупа жінка-барига? 
БД: саме так, Мортімере. 
М: це так мило з вашого боку, - якось в'їдливо, але щиро напіввклонився Морті. 
Л: я вам скажу, що ліжко було єдиним місцем, де її посмішка була справжньою, а не тим збоченням, яке вона демонструвала . Особливо любила догі-стайл, але на фініші завжди була місіонерська, щоб я бачив цю посмішку і її оргазмічно-екстазний вираз обличчя. 
БД: стапе! Що означає догі-стайл? Вона завжди зі мною практикувала позицію зверху, ніяких догів. 
Л: може хотіла вирівняти твій кривий член?
М:  хах, чому кривий?
БД: я його зламав. 
М: що ти сказав? Ахахах, як його можна зламати, там ж немає кісток. 
Писклявий сміх заполонив усе навколо, відбивався від старих стін та зубами вклинювався у вуха обох людей в сірому. Кожне "х" пропискувало з іншою інтонацією, а цих "х" у нього було багато. 
Л: о, це така була ситуація... 
БД: дякую, але я сам можу розказати історію про свій хєр , Ларі. 
Ларі байдуже відступив на крок назад даючи можливість для Джо бути в центрі уваги. Він продовжив: діло було так: свого часу ми з Ларі переховувалися від копів на окраєні маленького містечка в одній з областей, жили в просторому, старому фургоні. Класно, коли тебе ніхто не знає, бо твоя загадковість приваблює не надто кмітливий дам. Якось я граю одну таку тьолу, а це була молода спортсменка, не знаю точно який спорт,але ляхи були розкачані так, що можна використовувати як лещата плюс шість кубів пресу і цю всю картину доповняли пристойного розміру пружні груди. Так от насаджую я цю смугляву білявку на свій , рівненський, як під лінійку, статевий жезл, а цього моменту забігає мій друг Ларі з пушкою в руках, весь засапаний і в білому, не характерному для нього, костюмі тай каже, що за ним гониться банда якихось малоліток і треба готуватися до удару. Якого, нах, удару? Його, навіть, не збентежела ця  баба на мені, присів і дивиться на нас, як на порнуху. Цього моменту в'їжддає в наш фургон якась вантажівка, мій дружок затиснутий сталевими вагіном'язами, вона падає в один бік, а я в в іший. Хрускоту чути не було, та біль пекельний. 
М: хаххххххахах, ніколи не чув нічого подібного. А що малолітки? А тьолка?
Л: малих порішили, а тьола втекла, більше її не бачили. 
М: жахлива, насправді, історія. Співчуваю! 
Морті ще трохи посміявся своїм навязливим сміхом, вирішив запалити. Витягнув пачку сигарет місцевого виробника із сірниками. Маю що запропонувати, каже Ларі, витягує з внутрішньої кишені піджака жовтий потрсигар на якому по самому центрі червоним розжарений кольором горить п'ятикутна зірка. Витягнув сигару для Біллі-Джо, для себе і подав одну молодшому колезі. Залюбки, каже, не відмовлюсь від хорошої сигари, тільки розкуримо від моїх сірників. Запалив один, горів яскраво, нові знайомі тримали їх в різних руках: Ларі в правій, стоячи по праву сторону від нього, Джо в лівій, стоячи по ліву, як відображення в дзеркалі.
Л: добре, що розказуєш цю історію сам, це якраз те, що тобі потрібно для смирення із своїм становищем. 
Він говорив різні філософські речі наставляючи свого друга на правильні думки та повільно й елегантно розсправлявся з сигарою. 
М:  цей портсигар пам'ятка про старі добрі? 
Л: ні, я у всі дірки мав "союз" і все, що з ним пов'язано, та ця штука є подарунком Шефа, тому він завжди зі мною. 
М: о, від Шефа? Може, подарунок на 50?
Л: мій вік неважливий, і ні, не на день народження. Це сталося в схожому місці, в старому гаражі, де ми зібралися, з колегами, відзначити успіх останньої справи. Однієї миті підходить до мене наш "провідник до світу бабла" і починає хвалити мене за роботу. Я, звісно, прийняв похвалу стримано, хоч надзвичайно здивувався і зрадів, а він витягує цей портсигар з кишені піджака й дарує мені кажучи, що це важлива для нього річ, яку хоче доручити саме мені. Так і було.
М:  повага! - Морті сказав це слово з розуміючим виразом обличчя, потім додав, уже пошепки, -  іронічно... 
Бд: що кажеш?
М: хочу знати, де живе героїня ваших сексуально-наркотичних пригод?
Бд: хех, чув колись про золотий пісуар?
М: е, ображаєш. Хто ж не чув!  Отже, саме те місто? 
Бд: саме те, бляха, прекрасне місто. 
Ш: мило спілкуєтесь! Так би мої діти між собою балакали. 
Голос лунав з дальньої частини приміщення, де в темряві, на купі дико незрозумілого сміття, сидів високий, можливо вищий двох метрів чоловік. "Шеф"? Морті питав пошепки, а потім відійшов на півкроку , щоб краще роздивитися, примружив очі. Чоловік у стильному чорному костюмі наближався до них впевненими, короткими кроками, ця хода дозволяла відчути його статус відносно інших, а також надзвичайну впевненість. Могутність його персони підкреслювали широкі плечі, міцне підборіддя та погляд, який породжує незрозумілу тривогу в тілах його недругів. Спочатку він подав руку Ларі, потім Джо, останнім був Морті, на якого пристально подивився, а тінь від низького ерокезу гармонійно вклинилася малому межи очі. 
Ш:Ларі, що скажеш про нашу справу? 
Л: хороший план дозволить нам провернути все акуратно і без слідів, та я думаю, що потрібен ще один товариш із бездоганними навичками водія. 
Ш:врахую! Джо? 
Бд: все буде чікі-пікі, головне довіритись його плану. 
Ш: щож, провернемо це все завтра. Ларі, у мене для тебе дещо є. 
Шеф, зі всією своєю поважністю потягнувся до внутрішньої кишені піджака, у свідомості всіх трьох кримінальників постала сцена дарування золотавого портсига, а сам щасливчик очікував чергового важливого подарунку, який би ще раз підкреслив його близькі стосунки з цим кремезним чоловіком, авторитет якого був беззаперечним. Схоже це воно, те про що він говорив, сигнал на який має зреагувати Морті. Він різким рухом вивільнив свій вітчизняний і випустив три кулі, так як і вчили: одна в голову і дві в серце.  Біллі-Джо не побачив цих куль, бо дивився як той, кому він беззаперечно довіряв, вистрілює за тією самою схемою в його напарника. Обоє гучно впали на грязну підлогу затиснувши в пальцях сигари. Мортімер забрав портсигар з невеликим жалем зрозумівши, що він уже пошкоджений. Він тепер твій, чує Морті, чує і розуміє. 
Ш: поповниш свю "колекцію Фіналів", Мортімере? 
Шеф протирав свій магнум очікуючи відповіді. 
М: так, цей фінал припав мені до душі. Ми майже стали друзями... чули колись про місто золотого пісуара? 
Ш: хто ж не чув? 
М: хочу відвідати його.