"Щуробої" Фінляндії.

 Листопад 1939 року. Радянська імперія направила свої орди на вільну Фінляндію. Однією з причин вторгнення , заявлялося "Агресивна політика Фінляндії". I , як  будь-яке пропагандистське твердження , виникло не на порожнім мiсці. 

 Для того , щоб зрозуміти корені цього звинувачення , треба повернутися на двадцять років назад.

 тому що це трапиться , Квітень 1919 рік. Єдиний , антибільшовицький фронт розпався, виключно виною Білого командування. Підходячи до Петрограда , вони вже святкували перемогу, i показали своє справжнє обличчя. 
 Виступаючи під гаслом " Едииная и недилимая Россия ", почали прозоро натякати своїм союзникам - Литвi, Латвії, Естонії і Фінляндії -  що пора б вже згортати незалежність. А згодом взагалі виявилося , що вони не союзники, не партнери, а виконують свій обов'язок перед "Великоруським" народом. Коли цю тезу було виголошено , "Великоруський" народ , висловлюючись сучасною мовою , був посланий "В напрямi російського військового корабля". Поки єдиний антибільшовицький фронт розвалювався, в тилу ситуація наколювалася. 
 Ще в січні сімнадцятого року, під час першої революції в Росії, у Фінляндію линув потік емігрантів. З жовтневою революцією , цей потік посилився. Разом з біженцями , тiкаючими від більшовицького терору, в країну проникали ворожi агенти. 
 У Фінляндії була своя поліція, з досвідом підпільної роботи в роки окупації першої світової, було багато активістiв i підпільників. З них в 1919 році було набрано штат в новостворену "поліцію безпеки".  Це був єдиний орган по забезпеченню безпеки в країні. Їм вдалося зірвати спроби створення "більшовицької Фінляндії" , але агенти більшовиків переховувалися в емігрантських колах. Їх треба було знайти i знешкодити. I тут контррозвідка зіткнулася з серйозною проблемою. 
 Емігранти це досить замкнута спільнота. Людинi зі сторони туди війти фактично не реально. До того ж не просто емігранти, а політичні. А це народ нервовий , будь-яку увагу з боку влади сприймають вороже. До того ж емігрантські кола , активно підтримувалися з закордону. В данім випадку з Британії. З Туманного Альбіону йшло фінансування програм для емігрантів. Фінляндія , яка сама тільки-но виборола незалежність, просто не потягнула б таку кількість емігрантів.  З іншого боку , росіяни знаходилися під захистом Туманного Альбіону. Будь-які агресивні, або дії які могли тлумачитися як агресивні, викликали реакцію Британії, яка в основному була на стороні росіян. 
 Така підтримка була не від доброти душевної. Британія розраховувала , якщо i не повернути монархію в Росію, то як мінімум поставити  лояльний до неї уряд. Для цього була потрiбна підтримка як з гори , на рівні керівників "Білої Росії" , так i в низах, на рівні емігрантів , якi планували після повалення більшовиків повернутися до дому. 
 Про те не лише самi фіни займалися розшуком більшовицьких агентів. Білий рух також до цього долучився. Ще під час формування  антибільшовицької коаліції, було обговорено питання співробітництва на "таємному фронті". Цікавий момент - факт наявностi у своїх колишніх колоніях   спеціальних служб, викликав справжній шок у росіян. Вони вважали , що такий тонкий інструмент війни як розвідка i контррозвідка, може бути тільки в них , вважаючи , що інші нації, просто не могли до чогось подібного додуматися. 
 Для обміну інформацією , були направлені представники російських спеціальних служб в інші держави. Але на практиці користі від цього не було. Дані представники , займалися більше збором матеріалів про нові держави, підготовкою явок , налагодженням агентури, для "возз'єднання територій імперії".
 Фінська контррозвідка чудово розуміла стан речей, не плекаючи жодних хибних сподівань. Проте і робити їм для протидії нічого не приходилося. В широких масах, ідея возз'єднання з імперією викликала агресію, а всі лояльні до імперії заводчики, тодішні олігархи, які не втекли під час здобуття незалежності , були поіменно переписані. Але коли антибільшовицька коаліція розпалася, замість висилки з країни, білим представникам запропонували "роботу за спеціальністю". 
 Їх залишали в країні , за умови "реальної " боротьби з більшовиками. Аргумент був один, про те беззаперечний - як би не складалися наші відносини , але Червоні ні вам , ні нам у Фінляндії не потрібні. Білим, як "своїм", було набагато простіше працювати в цьому середовищі. 
 Суттєва деталь - в штат їх ніхто не брав. Тут декілька причин. По перше - росіяни самi не йшли на службу. В роки громадянської війни в Росії, i перше десятиліття після неї, була повальна впевненість що радянська влада довго не вистоїть. Рiк , два , i вони повернуться до дому. З цього випливає друга причина чому їх не брали в штат. 
  Всі  чудово розуміли , що цей союз ситуативний , i тимчасовий. Після повернення росіян до дому, вони приступлять до "об'єднання" імперії. Що особливо навiть не приховувалося. Свій лозунг "Единая и не делимая Россия" вони навіть в еміграції лишили. Тому першим таким агентам , яких за очі називали "щуробої" ( щур , якого надресували для полювання на таких же щурів) заборонялося самим проводити арешти. Вони мали виявляти агента більшовиків, i повідомляти про нього в "Поліцію безпеки". 
 Таке положення трималося до 1922 року.  Закінчення радянсько - фінської війни, внесло нові реалії. Стало більше емігрантів з Росії, агентiв Кремля, і білого руху. Цей факт , на рівні з більшовицькими агентами в країнi, викликало не аби яке стурбування фінської контррозвідки. Їм не надто посміхалася перспектива, вільно гуляючих по країні агентiв, на рівні з червоними, вороже до них налаштованих. Про те рішення було знайдено.  
  Виникали організації білогвардійців. Вони не входили в склад "Поліції безпеки", звітували фінам, які надавали фінансування цим організаціям, на рівні з британцями. Останні брали на себе зобов'язання слідкувати , щоб білі займалися виключно боротьбою з більшовиками, а не спробами створити "Бiлу Фінляндію". Був за ними грішок. 
 В 1922 році, коли стало зрозуміло , що повернення до дому відкладається , була спроба створити "Білу Фінляндію" в приморських районах. Користуючись тим, що основні частини армії були на фронті , а в полiції , як звичної, так i безпеки, роботи було по горло , вони спробували створити свою власну Фінляндію, методами більшовиків. 
 Ця спроба провалилася ще на етапі підготовки. Весь Фінський народ, хронічно підозріло відносився до росіян, i як тільки побачили що емігранти там щось не те роблять, проінформували "Поліцію безпеки". На відміно від  Росії, у Фінляндії поліція користувалася повагою населення. Це був один з елементів їх державностi в імперський час, і спротиву в часи війн i революцій. 
  Поліція безпеки, отримала докази підготовки "Білої Фінляндії", накрила їх відразу, не вступаючи в жодні переговори. Отримавши  по зубах від фінів, більше нічого подібного провертати не ризикували. Доволі туманна , в цій i так темній справі, виглядає роль Британії. 
 Більшість істориків сходиться в одному - не маючи підтримки, росіяни на подібне не зважилися б. Точно так же як фіни підозріло відносилися до росіян, британці відносилися до фінів. Вони добре пам'ятали, як фіни разом з німцями підходили до Мурманська. З урахуванням того , що Німеччина була переможена, але не розбита ( територія не була окупована, над Берлiном не возвишався прапор переможців) посилення держави, яка була з ними в союзі, Британії було не на руку.  
 Але йшли роки. Вже в 1925 році, Кремль остаточно, як тоді здавалося, відмовився від ідеї "Більшовицької Фінляндії". Пропаганда не мала там сили. Фіни не сприймали більшовицьких ідей. Агентурна робота, також не давала результату. Шпигуна Кремля ловили ,або коли він намагався вийти на когось з місцевих, щоб добути необхідні відомості, або їх відловлювали "Щуробої", якщо вiн працював в середовищі емігрантів. Вже на початок 1930-х років, за очi прозваних "Щуробоїв" перекинули на розвідувальну роботу. 
   В радянській, а досить часто просто передрукованiй російській історії, фінів , як i розвідки інших держав, роблять винними в зірваних планах по відбудовi країни рад, на початковому етапі  існування.  За офіційною версією "агентами ворожої розвідки" ( з 1935 року членами антирадянської змови) проводилася диверсія , в наслідок якої те , чи iнше  виробництво виходило з ладу. Але навіть самі росіяни визнають , що відбудова i запуск підприємств, робилося людьми , яких партія визнавала гідними, i які часто слабо розуміли що там i до чого. 
   Фінляндія ж прийняла , i дотримувалася,  мирної концепції. Воювати, а тим паче нападати першими вони не хотіли, але були готові відбити напад . У зв'язку з чим , диверсії ( підриви заводів , мостів, ліквідація посадових осіб) не входили в коло завдань розвідників. Їх завдання було читке - дізнатися коли, якими силами, i де саме ворог знову піде на їх землю. В тому що це трапиться ,ніхто не сумнівався. ніхто не сумнівався.