- Глава 7 -

Марк нічого мені не відповів. Я не знаю, приїде він чи Тім, і вже пів години стою на узбіччі з увімкненою аварійкою. Постійно дивлюсь перед собою, щоб не проґавити момент, коли він з'явиться тут. Дуже сподіваюсь, що хоча б цього разу Марк вчинить як чоловік і не буде ховатися від мене. 

І ось нарешті я бачу його Мустанг що мчить трасою. Він теж мене помічає, тому що знижує швидкість, а тоді й зовсім зупиняється позаду мого Порше. 

Марк залишає салон і біжить до мене. Відкриває двері з мого боку і нервово роздивляється, чи все зі мною гаразд. Ось тут я не витримую і починаю усміхатися. 

– Ти збожеволіла? – питає сердито. – Як можна було в такому стані сідати за кермо? 

– Зі мною все гаразд, – відповідаю. – Я трохи боялася спочатку, а потім зрозуміла, що це геть не страшно. Я все пам'ятаю. Тобто як водити та правила. Просто озвучити не можу. 

Марк видихає, наче з його плечей падає щось важке. Він оглядається і кривиться від шуму, коли біля нас на швидкості проносяться інші автомобілі. 

Він зачиняє двері, нічого не пояснюючи, і обходить автівку спереду, щоб через мить сісти на пасажирське сидіння. 

Двері зачиняються, і шум автівок стає ледь чутним. В цій машині чудова шумоізоляція. 

– Ти налякала мене, – видихає Марк. – Це був божевільний вчинок з твого боку. 

– Пробач, – усміхаюсь. – Зате я зрозуміла, що не байдужа тобі. Правда ж? 

– А я і не говорив, що нічого до тебе не відчуваю, – зітхає. – Просто намагався все це припинити, щоб ти не думала про мене. Втрата пам'яті мала б допомогти, але ти все одно тягнешся до мене, наче пам'ятаєш все, що між нами було. 

– Це все почуття, а не пам'ять, – пояснюю. – Вони не хочуть тебе відпускати. 

– Теє, я хотів сказати тобі, що їду до свого батька. Через два тижні іспити – і я вільний. 

– Тобто, ти їдеш назавжди? – мій голос тремтить, а від хорошого настрою і сліду не залишається. 

– Швидше за все, так, – киває й обережно дивиться на мене. – Так буде краще для нас обох. Я не той, хто тобі потрібен. Я погана людина. 

– Може, ти дозволиш мені це вирішувати? Поганий ти чи хороший, – злюсь. 

– Ти не можеш вирішувати, тому що не знаєш всієї правди, – зітхає. – І розказувати тобі я не планую. Це занадто особисте. 

Просто чудово. Навіть не знаю, що відповісти. 

– Тім знає? – шепочу. 

– Так, – киває. – Був час, коли ми були дуже близькими, і я йому розповів. 

Виходить, це дійсно щось дуже погане, якщо мій брат не хоче бачити мене поруч з Марком. 

– Чому ви посварилися, якщо раніше були кращими друзями? Що стало причиною? 

– Ти, – видихає Марк. – Я обіцяв твоєму братові не торкатися тебе. Тримати дистанцію, а сам… 

– Між нами щось було? – виходить дещо істерично. Просто такого я не очікувала. Я і Марк… Ми що, переспали? 

Він мовчить, а я розумію, що думаю в правильному напрямку. Дихання збивається і шкіра вкривається сиротами. Я цього не пам'ятаю…

– Мені дуже шкода. Я сподіваюсь, що колись ти зрозумієш, чому я так вчинив. Заради тебе. 

– Хочеш сказати, що я тобі ще й подякувати маю? – фиркаю роздратовано. – Тікай, якщо хочеш тікати! Але знай, що цей вчинок просто жалюгідний. 

Мені здається, що після моїх слів Марк зменшується в розмірах. Він скукожується весь і не дивиться мені в очі. 

Я так сильно прагну дізнатися, що ж він приховує, і разом з тим зовсім не хочу знати. Якщо він готовий просто втекти, то нехай тікає, але я не з таких, хто так просто здається. Мені його не зрозуміти. 

– Ти можеш йти, – кажу холодно. – І не переймайся, я дістанусь додому цілою і неушкодженою. 

Я відчуваю, що Марк хоче ще щось сказати, але мовчить. Він залишає салон, хоч мені до останнього здавалося, що він цього не зробить. 

Дивлюсь в дзеркало заднього виду, як він сідає у свій автомобіль, і той зривається з місця, здіймаючи стовп пилу. Мустанг мчить в бік міста, а я так і залишаюся стояти на узбіччі з увімкненою аварійкою та розчаруванням, що розтікається моїми судинами. 

Мене вразило те, що між мною і Марком був секс. Уявлення не маю, як він на це наважився. Та хай там як, нам це не допомогло, а зробило тільки гірше. 

Він тікає, отже, на цьому можна закінчувати. 

Я розвертаю автівку в бік дому і витираю сльози зі щік долонями. 

Клятий Марк. Клята амнезія. Кляті таємниці, котрі не дають нам бути разом.