- Глава 3.1 -

Коли вона йде, я відчуваю себе дещо розбитою. Тім також мене залишає, виконавши свою місію зі зберігання секретів. Я чекаю вечора, сподіваючись, що прийде Марк, але його немає. Ні сьогодні, ні наступного дня. 

Тато дарує мені новий телефон, в якому всього три контакти. Він, мама і Тім. Так дивно. Наче все моє життя вклалося у ці три контакти. На щастя, Каріна провідує мене ще, і ми обмінюємось номерами. Тім більше не залишає нас удвох, і йому байдуже на те, що мене це злить. 

Саме тому я не можу запитати про Марка. Чи бачить його Каріна? Можливо, з ним щось сталося.

Радує те, що мені дозволяють вставати. Минає ще один довгий тиждень у лікарні, і я відчуваю себе напрочуд добре. Тато обіцяє домовитися з лікарем, щоб мене відпустили доліковуватися вдома. Він навіть готовий найняти для мене медсестру, котра буде робити уколи та допомагати мені, коли це буде необхідно. 

Я не відчуваю себе слабкою, тому від медсестри відмовляюсь. Знаю, що в минулому мама працювала медсестрою. Думаю, вона без проблем зробить мені укол. 

Мені не дає спокою відсутність Марка. Кожного вечора я чекаю його, але він не приходить. На щастя, тепер я можу спілкуватися з Каріною по телефону, і всі вечори ми розмовляємо про все на світі. І про Марка теж. 

– Я давно його не бачила, – говорить одного вечора Каріна. – Можливо, він поїхав кудись. 

– Куди? – не розумію. 

– Ну, наскільки я знаю, батько Марка живе у Дніпрі. Можливо, він там? 

– Можливо, – замислююсь. – Слухай, а ти можеш дістати для мене його номер? 

– Навіщо? – Каріна не приховує свого здивування. – Знову на ті ж граблі, Теє? Я як ніхто знаю, як ти страждала через те, що він тебе не помічав. 

– Я просто хочу переконатися, що з ним нічого не сталося, – запевняю її. 

– Добре, – зітхає. – Я спробую дістати, бо сама не маю. 

Навіть не знаю, як подякувати подрузі. Я не знаю, коли вона зможе знайти для мене номер, але майже до півночі не випускаю телефон з рук, щоб не пропустити дзвінок від неї чи повідомлення. 

Лише на початку першої ночі вона скидає мені у телеграм номер, а я їй – цілу купу сердечок. 

А потім ще хвилин тридцять вагаюсь, чи варто дзвонити так пізно, і вирішую обійтись повідомленням. 

Головне, щоб написав, що з ним усе гаразд, і мені стане краще. 

“Привіт. Це Роза. Пробач, що так пізно. Тільки зараз вдалося дістати твій номер. З тобою все гаразд? Ти зник, а я хвилююсь.”

Пишу, поки не передумала, і швидко відправляю. Дуже боюсь, що Марк не відповість. Постійно дивлюсь, чи переглянув він повідомлення, але його немає в мережі. 

Так і засинаю з телефоном у руках, а прокинувшись наступного ранку, бачу рідне нове повідомлення. Вся сонливість миттєво проходить, і я відкриваю застосунок. 

“Привіт, Теє. Зі мною все добре. Пробач, що змусив хвилюватися. Я зараз не в місті, але скоро повернусь. Знаю, що ти йдеш на поправку. Мені медсестра доповідає про твій стан. Скоро зустрінемось. Одужуй.”

Радію так, наче виграла мільйон. Марк не зник. Він знає, як я себе почуваю. Він хвилюється. 

Здається, я дійсно була в нього закохана. Серце важко обдурити. Воно все пам'ятає, навіть якщо пам’ять стерлась. 

Мій день розпочався на хорошій ноті й хороші новини продовжилися впродовж усього дня. Лікар сказав, що завтра мене випишуть, якщо сьогоднішні аналізи будуть в нормі. Звісно ж, мені довелося пообіцяти, що я буду хорошою дівчинкою і продовжуватиму відлежувати свій зад на ліжку. 

Батьки знову мене провідують. Привозять одяг і косметику. Тім сьогодні не з'явився, тому що в нього тренування. 

Весь день я борюсь з бажанням написати Марку, а ввечері таки наважуюсь. 

“Завтра мене виписують. Нарешті я буду вдома.”

Відправляю і майже не дихаю, поки чекаю на відповідь. Марк з'являється в мережі через хвилину й одразу пише відповідь.

“Вітаю, Теє. Сподіваюсь, що вдома ти швидко одужаєш.”

Не знаю, чи варто писати ще щось. Не хочу бути нав’язливою. Поки думаю над наступним повідомленням, Марк виходить з мережі. 

Мабуть, так на краще. Не буде спокуси написати ще щось. Ховаю телефон під подушку і лягаю. Завтра дуже важливий день. Я так сподіваюся, що в рідних стінах пам’ять до мене повернеться. 

Якщо не вдома, то де тоді мені шукати спогади?