Глава 18

Оксана.

Як же приємно прокидатися в обіймах коханого! Відкривши очі, милувалася Алексем, що мирно спав поруч. В середині мене розливалося тепло, а серце прискорювалося. Як же мені пощастило зустріти його! Я провела долонею по колючій щоці, торкнулася легенько його губ, від чого він задоволено посміхнувся та прохрипів:

- Доброго ранку, кохана!

- Доброго ранку, милий! - я щасливо посміхалася, згадуючи насолоду минувшої ночі.

- Як що до порції гарного настрою з ранку? – Олександр, міцно притиснув мене до себе, і вже через мить я опинилася зверху на ньому, а він пристрасно цілував мене.

Опинившись у вірі пристрасті та насолоди ми ледь не пропустили сніданок. Гучний голос Валентини знизу змусив нас перервати солодкі миті щастя.

- Прокидаємося, соньки! Сніданок на столі!

- Я швидко в душ, - прошепотіла я, сповзаючи з Алекса. Він лише коротко кивнув, неохоче випускаючи мене з обіймів.

На сніданок пані Валентина зробила улюблені Ритою сирники зі сметаною та вишневим варенням.

Зваривши каву, вона розлила її по філіжанкам.

- Доброго ранку, - привіталася я, спускаючись вниз. Прийнявши душ, я одягла сірий спортивний костюм та теплі шкарпетки з мордами зайців. Кумедні, проте дуже теплі.

- Доброго ранку, люба, - посміхнулася мені Валентина, - сідай.

- Привіт, - Рита вже майже доїла свою порцію та тепер пила какао. – Марса я погодувала. Він зі мною всю ніч спав!

- Я рада, що ви з ним подружилися, - я поцілувала дівчинку в лоб та сіла поруч з нею. Алекс сидів навпроти на щиро посміхався, спостерігаючи за нами.

За сніданком обговорили майбутні посиденьки. Алекс обіцяв зайнятися м’ясом та підготувати мангал, а ми з його мамою відправимося на закупи та запечемо картоплю й приготуємо салати. Рита попросила купити лаваш й сир, вона любила такі рулети.

День за приготуваннями минув швидко, а вже о за чверть на другу на нашому подвір’ї почали збиратися гості. Ми накрили в альтанці стіл.

Альтанка в саду була з панорамними вікнами, які влітку відкривалися, й альтанка перетворювалася на відкриту, а холодну пору року тут можна було увімкнути електричний камін та відпочивати, перетворюючи її на затишний куточок. Алекс увімкнув тиху музику, біля альтанки вже смажилися на відкритому мангалі шашлики та запікався на решітці лаваш з сиром.

Першим приїхав Ілля у супроводі дівчини з довгим русявим волоссям.

- Привіт, бро! – кинулася йому на зустріч та міцно обійняла.

- Привіт, сестричко! Радий бачити тебе щасливою! Знайомся, це – Марічка. Ми зустрічаємося.

- Привіт, я Оксана, рада знайомству. Прошу, друзі, проходьте!

Я представила їх Алексу та Риті. Ілля тут же схопився допомагати з м’ясом.

Незабаром прибули й Наталка з чоловіком та Микиткою. Коли всі познайомилися, та влаштувалися за столом, я з Валентиною почали виносити горщики з печеною картоплею.

Останнім приїхав друг Олександра – Віталій.

Він виявся доволі славним хлопцем, трошки повненький, але дуже добрий та з почуттям гумору. Віталій багато жартував та весь час намагався розсмішити дітей. Вони його обліпили з усіх боків – здається, цей вусатий нянь знається на вихованні молодшого покоління.

- Оксана, люба моя, - обійняла мене Наталка. – Я така рада за тебе, за вас. Бережіть один одного. Це велике щастя кохати й бути коханим!

- Дякую, мила! – я теж обіймала подругу. – Це все завдяки тобі. Я все ж наважилася розкритися на зустріч почуттям.

- Як справи на роботі?

- Ой, краще не питай. Це кляте інтерв’ю викликало в мережі хайп. Мене там травлять та кажуть, що мій Алекс – альфонс!

- Хто посмів таке написати? Що за видання? Давай зробимо їм гарну рекламу? – Наталка розізлилася.

- Та справа не у виданні. А в підписниках… Вони ж коменти дурні строчать. І звідки вони беруться?

- То це боти. Вони за це гроші отримують! Не бери дурного до голови! І не смій через це кидати такого чудового чоловіка. Вони завтра забуть про ваше існування!

- Алекс мені так само сказав. Але це неприємно.

- Не думай про це. Краще, давай вип’ємо за кохання! Народ, - гукнула Наталка, - а ну ходіть всі сюди. Я пропоную тост за чудову пару, господарів цього затишного подвір’я, за наших друзів і за Кохання! За чисте, світле почуття, що долає усі перешкоди!

- Чудовий тост! – підтримала Марійка.

- Друзі, щастя вам! – посміхнувся Віталій.

- Кохана, здається, вони чогось чекають? – прошепотів Олександр, міцно притискаючи мене до себе.

- І чого? – підняла на нього очі, і у ту ж мить він поцілував мене у всіх на очах.

- Щоб точно ніхто не сумнівався, що ти моя, - прохрипів він через декілька хвилин.

- Гірко! – підтримав Сергій.

Діти ганяли по подвір’ю м’яча та запускали повітряного змія, за ними слідом бігав пес Тошка, заливаючись гучним лаєм. Марсік крутився біля стола, вимагаючи чогось смачненького й задоволено хрумкав шматочки смаженого м’яса.