Глава 15

Олександр.

– Оксано, – видихнув я, обіймаючи кохану на сходинках лікарні, ледь скинувши маски та халати. Як же вони вже набридлі за ті дні, – ти не передумала?

– Ні, – відповіла вона, цілуючи мене в губи. – Я хочу, щоб ти був поруч. Хочу готувати тобі сніданки та вечері.

– Поїхали додому, – прохрипів у відповідь, відчуваючи як палає всередині вогонь кохання. Вона оживила мої почуття, розморозила мою душу та зігріла серце. І я не можу опиратися своїм бажанням. Вона зайняла всі мої думки.

Всю дорогу я милувався нею, мріяв та подумки будував плани. Після виписки Рити, я хотів лише одного – жити разом. Разом прокидатися та засинати. Я впевнений, що дочка не буде проти. Я відчував, що й Оксана тягнеться до мене. Хвилювало лише одне – чи не занадто швидко розвиваються події?

Оксана припаркувала машина біля будинку. Я вийшов першим та допоміг їй вийти, подавши руку.

– Добрий вечір, – кивнули ми сусідці, що виходила з під’їзду.

– Вітаю, Оксано, – вона змірила мене пильним поглядом та покачала головою. Байдуже. Нехай думає, що заманеться.

– Ось ми й вдома, – прошепотіла вона, зачинивши двері на замок та обіймаючи мене за шию.

– Так, – торкнувся її губ гарячим поцілунком.

– Ти голодний? – спитала вона, важко дихаючи, перериваючи солодкі миті щастя.

– В якому сенсі? – хитро примружившись, подивився на неї.

– Я сенсі їжі, – Оксана зняла пальто та взуття. – Проходь, розташовуйся зручніше.

Скинувши верхній одяг та кросівки, пройшов в кімнату, влаштувавшись на диванчику. Мені на ноги тут же заскочив Марсік.

– Здається, голодний тут лише кіт, – почухавши його за вухом прошепотів їй.

Оксана посміхнулася.

– Хвостатих зараз погодуємо, – вона насипала корм в миску. – Але для тебе в мене теж щось є, – загадково посміхнувшись, Оксана відкрила холодильник, діставши сир та пляшку червоного вина.

– Гадаю, це точно те, що нам потрібно, – я підійшов до столу та відкоркував вино, розливаючи його по келихах. Оксана тим часом нарізала сир, дістала горішки та вазочку меду. Ми влаштувалися на диванчику, перед яким стояв журнальний столик.

– За нас, – сказала вона, піднімаючи келих.

– За кохання, – підтримав я, роблячи ковток. Солодкий напій з терпкуватим післясмаком обпалив горло.

Ми годували один одного сиром та горішками, пили вино, розслабляючись та скидаючи напругу дня.

Цілувалися шалено та палко, виплескуючи назовні свої почуття. Я відчував, що мені дедалі складно стримувати свої бажання. Я жадав більшого, мені кортіло злитися з нею в єдине ціле, палати у вогні кохання та розчинятися у стародавньому танці…

– Кохаю тебе, – шепотів їй, а мої руки вже пробиралася під її одяг, пестили її тіло.

– І я тебе кохаю, не зупиняйся, Алексе, – попросила вона.

– Ксю, – прохрипів у відповідь, – я буду дуже ніжним…

***

Оксана.

Його дотики, поцілунки зводили мене з розуму. Я втратила відлік часу, насолоджуючись теплом й ніжністю, які він мені дарував.

Ми влаштувалися на дивані, що був доволі широким та зручним. Вино допомогло мені розслабитися та довіритися Олександру. Я і боялася близькості, і в той же час бажала розчинитися в ньому. Доволі довга перерва давалася взнаки, але я відчувала зокрема і його бажання, тож, просто дозволила чоловіку показати своє кохання, навчити мене знову відчувати гострі та давно забуті відчуття пристрасті. Вогонь кохання палав у наших душах й тілах. Ми вивчали один одного, поступово позбавляючись одягу, розпалюючи ласками, ніжними словами, дотиками й нарешті возз’єднавшись у тандемі стародавнього танцю, я відчула, що саме він і є моя справжня загублена половинка. Ейфорія щастя, немов цунамі звалилася на нас, огортаючи куполом любові та ніжності.

– Ти неймовірний, – прошепотіла я, погладжуючи його по щоці, розчиняючись у вірі його ласкавих очей.

 – Моя ніжна дівчинка, дякую, – він знову потягнувся за поцілунком.

Ця ніч остаточно зблизила нас, віддаючи один одному накопичене за роки кохання, втомлені, ми заснули в обіймах, вже перебравшись до спальні.

 ***

Олександр

Прокинившись, я виявив що Оксани поруч немає. Проте Марсік муркотів, влаштувавшись в моїх ногах. Кіт довіряє мені. Це гарний знак. Але ж де моя кохана?

Ця ніч була неймовірною. Пристрасною та гарячою. Ніжною та солодкою. Ми ніби дві половинки, що зустрілися та нарешті возз’єдналися.

Вдягнувшись, вийшов зі спальні. Вона була лише в одній футболці, крутилася навколо плити.

– Доброго ранку, кохана! – підійшов до неї обіймаючи. Її волосся, ще було мокрим після душу.