Розділ 1

От ви мрієте про кохання?

От таке, щоб справжнє! Як в кіно! Як в книгах! Коли серце б'ється лише заради нього. Коли від поцілунків підкошуються ноги. Коли розумієш - кохаю, і нехай весь світ зачекає..

От я мрію! 

З дитинства. З самого малечку, як побачила першу казку про Білосніжку. А тоді були Попелюшка, Русалонька, Рапунцель і так далі, і я, як напевно і багато інших дівчаток, хотіла бути принцесою і зустріти свого казкового принца.

Та на щастя, чи на жаль, я не була принцесою. Я була звичайною дівчинкою, у звичайній родині, і жила не в замку, а у двокімнатній квартирі, в невеличкому містечку, й ділила одну спальню разом з двома старшими братами. 

І от якщо тут все було так - то в моїх мріях я вже будувала плани як я зустріну того єдиного. Ну і що, що я ще маленька, думала я тоді - я виросту й обов'язково зустріну своє кохання!

І от я росла, дорослішала, вчилась в школі, тоді в коледжі, далі був університет. Звісно принца вже не шукала, а от справжнього кохання все одно хотілось! Але.. не було на горизонті "принца".. Ну як були звісно хлопці які мені симпатизували, з деякими я навіть зустрічалась, але не було тієї іскри між нами.. 
І от зараз мені вже двадцять! Я навчаюсь заочно на четвертому курсі університету, і працюю продавцем-консультантом в магазині одягу. Щодня спілкуюсь з безліччю людей працюючи по дванадцять годин, а поки приходжу до дому - вже не хочу нічого. 

Ну як, свого "принца" досі хочу, але де ж його взяти, якщо прийшовши додому, я мрію лише впасти й щоб мене ніхто не чіпав. Вихідний в мене лише неділя, але за тиждень я так замахуюсь, що йди, пертись кудись навіть в той же нічний клуб - ну жодного бажання!

Якби ще в мене тут була якась подруга, та вони усі залишились вдома, а я поїхала жити до столиці - як завжди хотіла, тільки от навіть тут мій "принц" все ніяк не хотів мені зустрітись..

І от де його того "принца" шукати?!

Відповідь прийшла неочікувано, прямо на роботі, коли дві жіночки років сорока вибирали собі сукні на свято, й обговорювали чоловіків:

- Ой Маша, він такий.. такий.. Я навіть не думала що можна знайти такого чоловіка в інтернеті!! А який він гарячий! Які в нього руки! Ммм...

- Ну не знаю Клав, якось знайомитись з чоловіками в інтернеті, на сайті знайомств - ну, це не моє.. - відповіла їй інша, а я нагострила вушка - де-де?
Ні я то знаю що такі сайти існують, але я ніколи на них не заходила. Чомусь мені здавалось що нормальних чоловіків на таких сайтах не буває, а "принців" тим більше але.. 

Може я помиляюсь?

- Ой та облиш. Звісно придурків скрізь повно, але й нормальних чоловіків там теж багато. Не усі мають час, можливість, чи навіть бажання ходити по барах і дискотеках. А так зареєструвався - і вибирай до кого душа лежить!

- Ага, поставив замість свого обличчя фотку з інтернету, або взагалі згенеровано ШІ, приходиш на побачення - а там сидить якесь квазімодо малолітнє..

Я посміхнулась на такий коментар, визнаючи що жінка таки має рацію. З теперішніми можливостями ШІ, і фоторедакторів можна так себе відабгрейдити, що рідна мама не впізнає!

- Ну так не без цього звісно! Але я перестраховуюсь постійно! По перше - спершу хоча б день переписуюсь з чоловіком - щоб побачити як він пише, як висловлює свої думки. Якщо мене все влаштовує - даю свій номер телефону, і спілкуюсь вже так, телефоном, і якщо його голос, манера говорити мені подобаються, тоді погоджуюсь зустрітись, але завжди в людному місці. А ще, спеціально спізнююсь хвилин на п'ять, щоб ще не дійшовши до столика в кафе - оцінити чоловіка що мене чекає! І от вчора я нарешті зловила удачу за хвіст! Олег такий сексі! Прямо принц з обгортки журналу!

Ааа... Ну і як після цього я мала встояти?!

- Вибачте, будь ласка - я перестала удавати що поправляю одяг і ступила ближче до жінок - Я ненавмисно почула вашу розмову і мені стало цікаво - а як цей сайт називається? 

- А що? - трохи примружено подивилась на мене жіночка, явно невдоволена тим, що я їх підслухала

- Розумієте, - я вирішила говорити відверто - Я працюю в цьому магазині по дванадцять годин, і часу шукати собі хлопця просто не маю. А хотілося б.. От почула вашу розмову і подумала - може і я там зареєструюсь, і й собі принца знайду..

Жінка на мою відповідь посміхнулась, й ліктем штурхнула подругу:

- От бачиш! А я про що! Он навіть молодь не має часу на знайомства, а так - онлайн знайомства рулять! А сайт дівчинко, так і називається - Кохання крапка ua.

Жінки купивши собі сукні пішли, а я поки не було покупців сіла в телефон вводячи назву сайту, й одразу переходячи за посиланням на головну сторінку сайту знайомств.

Тут на головні сторінці одразу яскравим червоним банером світилась назва сайту, а під ним безліч фотографій як чоловіків, так і жінок які прагнуть познайомитись. Майже півтора мільйона активних користувачів - показував мені на табло сайт, а відмітивши місто Київ - він видав більше чотириста чоловік.. 

Ого..

Але щоб далі зробити більш розширений пошук і увімкнути більше параметрів відбору, потрібно було зареєструватись..

- Ну що ж, буду реєструватись, і можливо саме тут я знайду свого "принца"!

____🖤_____♥️______🖤_____
Привіт мої дорогенькі!
До вашої уваги історія про онлайн знайомства заснована на реальних подіях! Давно хотіла почати її публікувати, і ось нарешті знайшла час! Усі імена і назви змінені, але події відбувались насправді!
Тож запрошую вас в історію про онлайн знайомства як вони є! І буду дуже вдячна якщо ви підтримаєте книгу коментарем і серденьком!
З любов'ю ♥️ Ваша Таня!