Розділ 9

Приїжджаємо в Божоле майже в обід. Нас зустрічає дворецький Ле Пенів і повідомляє, що Адам грає в теніс зі своїм другом. При фразі «зі своїм другом» Бель задоволено усміхається. Певне, вже встигла вималювати у своїй уяві багатого, красивого і розумного друга, якого вона обов'язково звабить за вихідні.

Патрік з Лів одразу усамітнюються в себе в кімнаті, а я з дівчатами оглядаємо будинок. Хоча в цьому випадку краще підійде слово замок, бо будинок звучить надто скромно дивлячись на цю химерну триповерхову будівлю з гострокутним дахом та великими арковими вікнами. Тіна вже бувала тут раніше, але замість того, щоб показати нам хоча б сад, одразу веде нас на тенісний корт, щоб чим швидше побачити Адама. 

— Обожнюю чоловіків в тенісних костюмах, — ділиться своїми смаками Бель.  

— Ти і без тенісних костюмів обожнюєш чоловіків, тож не бачу особливої різниці, — жартує Тіна, на що ми з Бель голосно сміємося. Підходимо ближче до корту і я повірити не можу своїм очам. Невже знову він?

— Це ж той похмурий красунчик з клубу, — радіє Бель. — Відчуваю, що доля мені підкидає ще один шанс і я його не опущу. 

— Так, він самий, — підтверджує Тіна. — Приїхав у справах і Адам запропонував йому залишитись на вихідні.

— Тіно, а він знає, що ти сьогодні з друзями приїжджаєш до Адама? —  нервово питаю, а в голові активно шукаю шлях відступу. Прикинутись, що я раптово захворіла не вийде, замкнутись у кімнаті і не виходити два дні — також не варіант. Здається я влипла. 

— Думаю, що так. А чому питаєш? — дивується подруга. 

— Лео, ти так зблідла, ніби привида побачила, — звертає увагу Бель на мою розгубленість. 

— Краще б привида, ніж його, — бурмочу собі під ніс.

Подруги не почули, бо обидвоє зайняті розгляданням чоловіків.  

— Адам побачив нас. Йдемо привітаємося, — переводить тему Тіна і прямує до нього. 

Здалеку на декілька секунд я дозволяю собі затримати погляд на Кирилу. Хіба на дурість? Нагадую собі, що він вже майже одружений чоловік і одягаю маску байдужості. 

Гра закінчується і чоловіки перимикають увагу на нас. 

— Привіт дівчатка, бачу сьогодні ви у повному складі, — вітається Ле Пен  і найдовше затримує погляд на мені. — Ми не встигли познайомитися минулого разу. Я Адам, — усміхається і протягує руку для знайомства. 

— Елеонора, —  вітаюся у відповідь.

— Красиве ім'я, — робить комплімент Адам. Мені не подобається як він на мене дивиться.

— Звичайне імʼя, — швидко забираю свою руку з його руки. 

— А це Кір, — переводить увагу на Кирила. — Дівчата, памʼятаєте його? 

— Цього разу ти не зможеш так просто піти, — Бель усміхається Кирилу замість вітання.

— Цього разу я й не планую нікуди йти, — відповідає їй Кирило переводячи погляд на мене. — Привіт, Лео! — Акцентує увагу на скороченій формі мого імені. 

— Ви знайомі? — першою дивується Тіна.  

— Знайомі, — відповідаю без подробиць. Ще не встигла скласти план дій в голові. Але приховати наше знайомство точно не вийде.

— Світ такий тісний, — додає Адам. 

Бель також помітно здивована, але нічого не говорить. Помічаю, що факт нашого знайомства з Кирилом загасив її запал клеїться до нього. Може це й на краще, адже для чого їй звʼязуватися з майже одруженим чоловіком. А може я просто ревную. У будь-якому випадку мене тішиться цей факт. 

— А чому Лео а не Елеонора? — продовжує допитуватися Тіна. — Ніколи не чула, щоб тебе так кликали. 

— Таке скорочення мого імені мені раніше подобалося. А зараз все змінилося і те, що було в минулому там і залишиться, — відповідаю і дивлюся на Кирила. Хочу, щоб він зрозумів, що не вийде просто так зʼявитися в моєму новому житті і зіпсувати його.

— А я люблю згадувати минуле, бо в ньому було чимало хорошого, згодна Лео? — не дає мені спокою Кирило. 

Всі уважно спостерігають за нашим діалогом, який чим довше триває, тим більше моїх емоцій витягує назовні. Моя розгубленість та здивування переходять у злість, бо Кирило провокує мене навмисне. 

— Згодна, особливо мені подобається період до знайомства з тобою, —  відповідаю йому різко. І байдуже, що потім подруги мене засиплять питаннями про нього.  Прямо зараз мені важливіше поставити на місце Кирила.

— А мені, наприклад, дуже подобається той момент, коли ти сама попросила, щоб я тебе поцілував. Не завжди отримаєш таку пропозицію від дівчини, — спокійно відповідає Кирило, а я готова накинутися на нього, щоб затулити йому чимось рота. Цього разу точно не поцілунком. 

Бель хіхікає, а Тіна штовхає її ліктем, щоб та зберігала серйозний вираз обличчя, але зрозуміло, що це зробити складно коли під носом таке твориться. Ле Пен навіть не намагається приховати сміх. 

— Я була пʼяною, тому на твоєму місці не сильно б приділяла увагу цьому випадку, — знаходжу єдине виправдання.  

— Ти хочеш про це поговорити прямо зараз? — цікавиться Кирило.

— Я хочу, щоб минуле лишилося в минулому, — всередині закипаю, хоч зовні намагаюся виглядати стриманою. Сподіваюся, що виходить. 

—  Народ, я страшенно зголоднів, — дуже вчасно перериває нас Адам, бо не зрозуміло до чого ми б так далі договорилися. — Пропоную всім дружно переміститися в будинок. Привести себе в порядок і зустрітися за обідом. 

Я довго не можу обрати у що перевдягнутися, а потім так само довго гризу себе думками, чи не подумає Кирило, що короткий червоний сарафан на лямках я одягнула для нього. Врешті решт зупиняю свій вибір на джинсових шортах та укороченій білій футболці оверсайз. Мені потрібно пережити лише трохи часу поруч з Кирилом. Хіба це так складно? 

За обідом ніхто не звертає увагу на нашу перепалку з Кирилом. Всі сміються і жартують наче й нічого не трапилося. Це мене тішить, бо не люблю бути в центрі уваги. Адам вихваляється безлімітними запасами вина у винарнях Божоле, як виявляється цей будинок — це лише один із будинків Ле Пенів у цій місцевості. А ще він тішиться, що займається організацією найгучніших скандальних вечірок у Франції. Таке собі досягнення як на майже тридцятирічного чоловіка. Щоб не образити Ле Пена ніхто не коментує його спосіб життя. Лише Тіна награно захоплюється розповідями Адама про непросте життя аристократа-гультіпаки в Парижі. Я не впізнаю подругу. Невже, щоб сподобатись чоловіку варто вдавати, що його пусті захоплення цікаві й тобі. Або краще перефразувати, невже така розумна дівчина як Тіна може закохатися в такого пустоголова та шибайголову як Адам Ле Пен? Кохання таки несправедливе.