Розділ 1

— Мамо, тато, я сьогодні вас з нею познайомлю! Вона неймовірна! Самі побачите.

Денис чи не вперше допомагав батькам накривати святковий стіл. Він навчався в Києві на першому курсі. Приїхав на вихідні до батьківського дому у Луцьк. Разом із ним прибула його подруга, проте зупинилась у готелі. Невідомо, як хлопець вмовив її на таку авантюру. Але протистояти урагану, якого звуть Денис, нереально. Це всім відомий факт.

Мама з татом Дениса лише переглядалися між собою, адже надто добре знали свого сина. Хлопець був трохи вітряним. Добре, не трохи.

Кожна його дівчина була єдиною, а через кілька місяців він втрачав інтерес. Тож до знайомства з новою пасією сина батьки ставилися скептично. Хоча Денис запевняв, що цього разу все інакше. Адже дівчина не впала йому в ноги від щастя, коли він зізнався, що вона йому подобається, а впевнено тримає його у френдзоні вже півроку. Хлопець має твердий намір це змінити.

З батьками був згодний старший брат Дениса Максим. Він сказав, що ця дівчина, лише черговий трофей для хлопця. Але той вперто запевняв, що вона — кохання всього його життя.

Максим уже закінчив університет. Хлопець працював у одній із відомих IT-компаній міста. Жив у окремій квартирі, мав хорошу машину бізнес-класу, проте досі не знайшов ту єдину. Він, на відміну від Дениса, не міняв подруг, як рукавички. Навпаки, дуже прискіпливо ставився до вибору дівчат.

Довгих 3 роки Максим зустрічався зі своєю одногрупницею Кариною. Проте міс Університет на четвертому курсі сказала, що хоче більшого, ніж може дати звичайний студент. Кинула все й переїхала до США.

Після цього Максим розчарувався в дівчатах, з головою поринув у навчання, згодом — у роботу. Ніяких серйозних стосунків відтоді у нього не було. Хоча хлопцю було вже 26 років. З Денисом вони були схожі хіба що зовні. Високі, широкоплечі, спортивної статури. А ще в обох були ямочки, коли вони посміхалися. Характер був діаметрально протилежний.

Денис — веселий баламут, душа компанії, вчився в Києві на актора. Творчий і безпосередній він одразу закохав у себе добру половину дівчат зі свого потоку. Максим на його фоні здавався таким собі Едвардом Калленом у сучасному світі. Холодний, відчужений, небагатослівний. Проте і в нього вистачало прихильниць. Щоправда, всі вони спостерігали за ним здалека, підійти познайомитися мало хто наважувався. А ініціативи Максим не проявляв.

Коли в будинку вже віяли аромати печеної качки з яблуками, стіл був серверований та заставлений закусками, пролунав дверний дзвінок.

— Це вона! — стрепенувся Денис і побіг відчиняти двері. Максим лише саркастично посміхнувся.

— Всім привіт. Я Поліна, — пролунав дзвінкий голос у вітальні. Максим підняв голову, і в нього наче повітря вибили з грудей. Це вона. Не може бути. Таке буває лише у фільмах. Хіба може доля так над ним насміхатися?

Поліна Ліневич. Його особиста згуба.

Дівчина запала Максиму в душу після того, як він побував в театрі у Києві. Там показували комедійну виставу, у якій вона грала одну з колоритних ролей. Поліна була феєю, але не такою, якою зазвичай уявляють цю магічну істоту. Тендітності й ніжності там і під лупою не знайдеш.

Поліна старанно капостила та робила головним героям усілякі подлянки. Рудоволоса, з дзвінким голосом та голосним сміхом, вона гарно вжилася в образ та миттєво закохала в себе весь зал, не дивлячись на своє амплуа.

А потім Максим знайшов Поліну в соціальних мережах. Як виявилося, вона активно веде профіль. У неї вже майже 50 тисяч фоловерів. Максим теж підписався. Щоправда, його профіль був взагалі без особистих фото. Лише знімки з мандрівок, які були зроблені власноруч. І підписаний він був «Просто Макс».

Максим спостерігав за життям Поліни, як той сталкер. Одного разу наважився відправити  їй повідомлення. Написав, як йому сподобалася її гра на сцені, що він досі під враженнями. На диво, дівчина відповіла. Вони почали переписуватися. Про все і ні про що. Книги, музика, мандрівки.

З Поліною легко було вести розмову на будь-яку тему, не дивлячись на те, що вона майже на 7 років молодша. Дівчина кілька разів просила Максима вислати особисте фото, та хлопець щоразу з’їжджав з теми. Чомусь боявся відкритися, відтягував цей момент. І ось вона стоїть перед ним.

Поліна була для нього кимось на кшталт юної богині, якою можна було лише любуватися, а чіпати — зась. Так би й далі було, якби її не привів у будинок його молодший брат, заявивши, що це кохання його життя. Очманіти.

І знав же, що вона навчається в одному університеті з Деном, але чомусь ніколи не проводив паралелі. Ідіот.

— Відімри, Максе, і привітайся з моєю дівчиною, — голос Дениса став холодним душем для Максима. Хлопець стрепенувся і спробував узяти себе в руки.

— Не дівчиною, а подругою, — виправила Поліна.

— Це поки що, — підморгнув Денис.

Поліна театрально закотила очі та цокнула. Потім зробила крок вперед до Макса та простягла йому руку.

— Приємно познайомитися, Максиме.

— Навзаєм, Поліно. Мій брат уже встиг вас дістати?

Рука дівчини була такою маленькою, теплою, ніжною. Максим затримав її у своїх долонях трохи довше, ніж було потрібно.

— Може відразу перейдемо на «ти»? Не люблю ці умовності І так, дістав уже до ручки. Але я програла парі й тепер тут.

— Звісно, давай на ти. Що було за парі? — Максим зиркнув на брата.

— Звичайне парі. Вони не вірили, що я зможу простояти на руках довше двох хвилин,— Денис самолюбиво посміхнувся

— А ти, звісно, не зізнався, що наш рідний дядько працює в цирку й ти щоліта з ними катався по гастролях?

— Ах ти аферюга, — Поліна стукнула Дениса в плече кулаком. — Уявляєш, я навіть подумати не могла, що він зможе це зробити. Інші хлопці з групи витримували пів хвилини максимум. А цей взяв і зробив. Ще й слово з мене витребував, що поїду з ним до Луцьку. Тож тепер я тут. Сподіваюся, не встигну вам набриднути за два дні.

— Що ти. Ми раді тебе бачити.

— Діти, давайте швидше сідати за стіл. Зараз усе охолоне, — позвала мама.