Кохання за контрактом

Глава 12

У салоні автівки Віка довго мовчала, безцільно спостерігаючи за розмитими вогнями нічного міста, що ліниво пропливали за склом. Після виснажливого благодійного балу голова нестерпно гуділа від занадто гучного джазу, лицемірних світських розмов та хронічної потреби ввічливо посміхатися людям, яких вона воліла б бачити у своєму житті не частіше, ніж пару разів на рік.
— У нас тут виникли невеликі, але досить суттєві зміни в планах, — нарешті порушила вона тишу, міцно стиснувши долоні на колінах.
— Судячи з твого напруженого тону, Віко, зміни далеко не в кращу сторону, — спокійно зауважив він, навіть не повернувши голови. — Щось із документами чи знову Андрій підсунув сюрприз?
— Завтра зранку прилітає моя тітка Надія. І мама в односторонньому порядку вирішила, що вона має зупинитися саме в мене. Рівно на три дні.
Володимир кинув на неї погляд з-під лоба. Його руки міцніше стиснули обід керма.
— А попередити про такий серйозний візит заздалегідь хоча б за добу у вашому вищому світі було занадто складно? — у його голосі прорізалися жорсткі нотки. — Чи це частина обов'язкової шоу-програми?
— Моя мама свято вірить, що якщо в мене велика квартира в центрі, то я за замовчуванням зобов'язана безкоштовно приймати абсолютно всіх родичів, яким з якихось причин не хочеться жити в її заміському будинку. У неї, бачите, від гостей миттєво починає боліти голова й порушується особистий простір. Вона егоїстка до мозку кісток.
— А в тебе? — Володимир ледь помітно примружився, дивлячись на дорогу.
— А в мене від будь-яких гостей починає боліти голова тоді, коли вони не вміють іти геть вчасно й лізуть зі своїми дурними порадами в моє життя.
Він знову сховав посмішку у вуса. Його ця її впертість навіть трохи забавляла.
— І що конкретно від мене вимагається за цим новим форс-мажором? Перевезти до тебе в пентхаус ще половину мого гардероба, щоб остаточно забити полиці для перевірки?
— Ні, Володимире, все набагато гірше, — Віка зітхнула, повертаючись до нього всім тілом. — Цього разу нам доведеться пожити під одним дахом по-справжньому. На повну потужність, а не тільки для секундної перевірки перед чаєм. Тітка Надія перебуватиме у квартирі цілодобово. Вона допитлива. Тому нам обом доведеться щохвилини, з ранку до ночі, жорстко стежити за тим, що ми говоримо, як ми рухаємося, де спимо і що робимо поруч один з одним. Жодної помилки. Чистий театр цілодобово.
— Переживемо, — коротко відповів він, наче йшлося про звичайну додаткову зміну без вихідних. — Не бачу в цьому катастрофи, якщо каркас легенди тримається міцно.
Віка з подивом глянула на його суворий профіль. Вона чекала від нього бурі, обурення, вимог підвищити суму гонорару чи бодай здорового чоловічого нарікання на порушення його особистого спокою.
— Ти так легко й без жодного слова погодився на цей триденний полон, що я навіть чисто професійно насторожилася. У чому підвох, Володимире?
— Якщо тобі так легше для спокою, можу для більшої переконливості влаштувати сцену й голосно оюуритися прямо зараз, — спокійно парирував він. — Побити руками по торпеді. Обирай формат.
— Не треба, — вона безсило відкинулася на спинку крісла й заплющила очі. — У мене й без твоїх театральних вистав зараз достатньо проблем із цим.
Вона трохи помовчала, слухаючи рівномірне гудіння його автомобільного двигуна. Думки крутилися навколо того самого нещодавнього телефонного дзвінка біля вікна. Перед очима знову виплив напис «Моє сонечко» на екрані його смартфона й ця його занадто чиста, не вигадана ніжність у голосі. Віка зробила глибокий вдих, збираючись із силами, а потім запитала з підкресленою байдужістю:
— Слухай... а в тебе особисто через це не виникне серйозних проблем із твоєю дівчиною? З твоєю жінкою? Якщо тобі доведеться прожити в моїй квартирі ці три доби на правах мого реального чоловіка. Я не хочу, щоб твій контракт зруйнував чиєсь особисте життя.
Володимир трохи повернув свою голову в її бік і ковзнув по її обличчю здивованим поглядом:
— З якою ще дівчиною, Віко? Про кого ти взагалі зараз говориш?

Віка відповіла не одразу. У пам'яті занадто чітко сплив його голос біля темного вікна на вечірці: «Привіт, моє сонечко», потім спокійна обіцянка приїхати за першим викликом і це тихе, заземлене «я тебе люблю», від якого в неї всередині все перевернулося. Вона найменше в житті прагнула підслуховувати чужі приватні розмови, але почула цілком достатньо, щоб усвідомити: ця людина для Володимира — весь його всесвіт.
— Ну… з тією, з якою ти так ніжно розмовляв сьогодні по телефону, — вона намагалася, щоб її тон звучав як суха бізнесова констатація фактів. — Я випадково почула кілька твоїх фраз.
— А-а-а, — Володимир знову повернув голову до лобового скла, і на його обличчі промайнув ледь помітний відблиск розуміння. — Не буде з нею жодних проблем. Вона зараз усе одно не в Києві. Полетіла.
Віка напружено чекала бодай якогось логічного продовження, імені чи деталей, які б прояснили ситуацію, але Володимир більше нічого не додав.
— Зрозуміло, — кинула вона й відвернулася до свого вікна, ховаючи роздратування.
Розмова на цьому обірвалася, проте Володимир ще дуже довго прокручував у голові це її дивне й занадто прискіпливе запитання.
«Невже ревнує?» — думка промайнула зненацька. Вона здавалася настільки абсурдною і відірваною від їхньої реальності, що він ледь помітно посміхнувся. Які взагалі ревнощі? Вони уклали прозору фінансову угоду, зафіксували кожен пункт, і Віка сама окреслила межі їхньої взіємодії. Хоча, якщо подумати... жінки взагалі за своєю природою бувають запеклими власницями, навіть коли з піною у рота запевняють усіх навколо, що їм від цього світу абсолютно нічого не потрібно, окрім незалежності. Можливо, її розкішному его просто не сподобався сам факт того, що в цього простого механіка є хтось рідний, про кого вона не знає рівним рахунком нічого. Хтось, хто має доступ до його справжнього тепла.
Хоча Віка найменше виглядала жінкою, яка стане опускатися до підліткових сцен чи істерик через чуже приватне життя. Швидше за все, її просто до нудоти дратувало те, що в цій ідеальній схемі знову виявився гвинтик, який не піддається її контролю. Дивна вона все-таки істота. Різка, колюча, часом абсолютно нестерпна зі своїми наказами й бізнесовим тоном, але насправді далеко не така суха й погана, якою так старанно намагається здаватися перед своїми родичами та колишнім чоловіком. Під цими обладунками ховалося щось живе.
Володимир упевненим рухом переключив передачу й остаточно зосередився на дорозі, додаючи газу. Глибоко розбиратися в заплутаних реаліях Вікторії Арсеньєвої він не збирався — це не входило в його обов'язки. У нього самого вистачало власних батьківських турбот та думок про Італію, щоб витрачати свій спокій на чужі закриті душі.
Наступного дня перевезення речей почалося з самого ранку. Володимир привіз кілька об'ємних сумок: змінний одяг, взуття, зарядні пристрої, інструменти та безліч дрібниць, які мали підтверджувати, що він дійсно живе у Віки не перший тиждень. Вона заздалегідь звільнила для нього половину секції у своїй гардеробній, переклавши частину власних суконь в інший куток і відчайдушно намагаючись не думати про те, наскільки це дико й незвично — бачити чуже чоловіче майно у своїй спальні.
— Тільки, будь ласка, не розкладай усе як попало, — попросила вона, коли Володимир поставив сумку біля шафи. — У кожної речі має бути своє чітке місце.
— Я поки що навіть не починав нічого розкладати, Віко, — спокійно відповів він, розстібаючи замок.
— От і продовжуй у тому ж дусі — акуратно й без хаосу.
— Ти завжди настільки привітна й гостинна господиня дому? — Володимир іронічно примружився.
— Ти не гість, Володимире. Принаймні найближчі три дні. Ти — функція.
— Надихає, що тут скажеш, — хмикнув він, дістаючи свої светри.
До обіду з речами було остаточно покінчено. Віка ще раз прискіпливо перевірила кожен куток квартири, зазирнула у ванну, де тепер поруч із її косметикою стояли його бритва та піна, а потім поглянула на годинник. Тітка Надія мала прибути ближче до вечора, тож у них залишалося чимало часу, щоб спокійно пообідати, ще раз прогнати по пунктах легенду й морально підготуватися до триденної облоги..




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше