Розділ 7. Зникає серед ночі

Прокинулася Ната сама, хоч засипала у теплих обіймах Стаса. Навіть сама не зрозуміла як вони з майже незнайомих людей стали коханцями. Але ніч була прекрасна, дівчина згадувала його дотики, шепіт у волосся і пристрасні поцілунки по всьому тілу.

Ще раз окинула поглядом кімнату, можливо чоловік був у ванній або на балконі, але ні. Швидко одягнулася і направилася до моря, підозрювала, що Стас швидше за все буде там. Сонце вже припікало, людей було небагато на пляжі, більшість ховалася в затінку, або в кафе. Чоловіка помітила майже відразу, його постать височіла на рятувальній вежі. Нату він також угледів і помахав рукою, запрошуючи підійти ближче.  

- Уже прокинулася, - ніжно промовив, провівши по щоці кісточками пальців.

- А ти коли пішов?

- Вночі.

- Але чому? Не захотів зустріти зі мною ранок? – образилася Ната.

- Пробач, мав справу, але сьогодні виправлю це, - обвів руками її стан і притягнув до себе.

- Сподіваюся.

- До речі, я дочитав книгу «Гордість і упередження» і визнаю, що книга непогана, але надто романтизована, не буває так у житті.

- Хочеш дискусії? – закинула догори голову дівчина, щоб глянути чоловік в очі.

- Мені подобається з тобою дискутувати, але ще більше подобається кохатися.

- Мммм, а ти прямолінійний романтик, - засміялася.

- А ти завжди поєднуєш непоєднуване?

Відповіді на це запитання не знайшлося, бо закохані вже пристрасно цілувалися і тут на пляжі, посеред натовпу, а потім і в номері Нати, забувши про все на світі.

Посеред ночі Нату розбудив ледь чутний шурхіт. Вона повільно розплющила очі й крізь напівзаплющені повіки побачила, як Стас, намагаючись не здіймати жодного звуку, швидко одягнувся й тихо вислизнув із номера. Дівчина не ворухнулася, лише заплющила очі, вдаючи, що міцно спить. До кімнати він повернувся лише близько шостої ранку. Так само безшумно зачинив двері, перевдягнувся й ліг поруч, ніби нікуди й не зникав.

Ната весь цей час не спала. Вона чекала чи справді він повернеться і залишиться з нею до ранку. Її непокоїло запитання: куди він ходив серед ночі? І головне навіщо?

Запитувати вона не стала. Знала, що правди все одно не почує. У кращому разі Стас відмахнеться черговим: «Робота», а в гіршому просто змінить тему.

Настрій був безнадійно зіпсований. Увесь день майже не виходила з номера, лежала на ліжку з книжкою в руках, але не змогла прочитати й кількох сторінок. Думки постійно поверталися до нічної втечі Стаса.

Наступної ночі все повторилося. Ледь годинник перевалив за другу годину, Стас знову тихцем підвівся, одягнувся і непомітно вислизнув за двері.

Цього разу Ната вже не збиралася залишатися осторонь. За день її уява встигла намалювати десятки найабсурдніших версій. Може, він контрабандист? Або працює на спецслужби? Чи взагалі серійний убивця? А може, ночами бере участь у підпільних боях? Фантазія одна за одною підкидала дедалі неймовірніші сценарії. Зрештою вона лише фиркнула «Ох уже ця жіноча уява...».

Щоб напевно не заснути, ще звечора випила дві великі чашки міцної кави, тож коли Стас, як і напередодні, безшумно зачинив за собою двері, вона почекала кілька секунд і, накинувши легку кофту, навшпиньки вислизнула слідом.

Спочатку він зірвав троянду і з нею попрямував до моря. Діставшись берега, сів на ще прохолодний пісок і обережно поклав квітку біля самої кромки води. Чергова хвиля торкнулася її пелюсток, відступила, а наступна повільно підхопила троянду й понесла у відкрите море. Ната уважно за ним спостерігала і все ніяк не могла зрозуміти, що він робить. Для чого сидить у самоті і носить троянди до моря. Так пробув чоловік кілька годин, дівчина вже реально знудилася, проголодалася і втомилася. Непросто це слідкувати, на її досвіді це було вперше, і вона сподівалася, що востаннє. Коли нарешті Стас підвівся на ноги і рушив в сторону готелю, вона не витримала і вийшла зі своєї схованки, перегородивши чоловіку дорогу.

- Нічого не хочеш пояснити? – вимогливо і трохи ображено запитала.

- Нато? Ти як тут? Ти слідкувала, - розгубився.

- Звісно слідкувала, я ж повинна була дізнатися куди щоночі зникає мій хлопець.

- Я не твій хлопець, - відповів.

Ці слова боляче полоснули по серцю. Ната завмерла і відчула, наче хтось вибив із-під неї землю. У грудях неприємно стиснуло, а до горла підкотився клубок образи. Вона й сама не помітила, коли почала вважати їх парою. Просто в якийсь момент це стало для неї очевидним, та, схоже, лише для неї.

- Ну вибач, неправильно охарактеризувала твою роль в моєму житті. Правильніше сказати просто коханець, - в кожному слові вчувалася гіркота.

Її знову використали, як і у попередніх стосунках, та що за невезіння таке. Хоча сама винна, стрибнула в ліжко до першого ж ліпшого, хто проявив до неї увагу, от і маєш тепер. Насолоджуйся наслідками Нато.

- А на правах коханки я можу дізнатися, що ти тут робиш?

- Сядьмо, - запропонував Стас і вказав рукою на шезлонги.

- Гаразд. А тепер розповідай.