Розділ 64: В обіймах зради

Минуло кілька місяців з того моменту, як Ельма знову з'явилась у житті Алі. Вона проникла в його серце м’яко, обережно, як отрута, що діє повільно, але невідворотно. Алі був зачарований нею: її голос, погляд, дотик — усе здавалося справжнім, а насправді було частиною її гри. Йому хотілося вірити, що ця жінка прийшла, аби вилікувати його самотність, а не використати.

Алі сидів у старому, прокуреному кріслі, потягуючи дешеве пиво, коли Ельма підійшла до нього, обвивши руками за шию. Вона сіла на нього зверху, подивилася в очі.

— У мене є пропозиція, — прошепотіла вона, — ми можемо заробити великі гроші.

— Я вже чув ці історії, Ельмо. Безпечних грошей не буває, — відмахнувся він.

— Це легко. Легше, ніж здається. — Вона зробила паузу. — Є одна жінка. Якщо ми її викрадемо, її чоловік заплатить будь-які гроші, аби повернути її.

Алі звів брови. Він підняв її обережно зі своїх колін.

— Ти хочеш, щоб я вкрав людину?

— Ні. Я хочу, щоб ми нарешті почали жити по-людськи, — її голос став твердим. — Це шанс. Останній. Я знаю, як усе зробити. Просто довірся мені.

Він мовчав. Його життя й так уже було зруйноване. Тюрма, зрада друзів, злидні. А тепер — вона. Як спокуса і порятунок водночас.

— А хто ця жінка? — нарешті запитав він.

Ельма лукаво всміхнулась і легенько провела пальцями по його грудях.

— Це не важливо, любий. Важливо, скільки за неї заплатять…

Вона не сказала, що мова йде про Ясмін. Не сказала, що це — не просто викрадення, а помста, спланована до дрібниць.

— Добре, — сказав Алі нарешті. — Але якщо щось піде не так — я не сидітиму знову за тебе.

— Все буде так, як треба, — шепнула вона, цілує його. В її очах блищала перемога. Почалося.