Шкільний день. Зрада

Ранок.

Мене завжди будить шум автомобілів. Ну звісно, квартира у центрі.

-Євочко, я на роботу. Поснідаєш кашою з пластівців. Все, цілую. Бувай.- гукала з порога моя мама.

-Ок. Мамо, бувай.- відповіла я.

-І ще, доню, забула сказати! Татко у відрядженні на пів-місяця.

-Добре...Бувай.

-Ага, все я пішла.

Я швиденько дістала новенький смартфон і набрала повідомлення до своєї найкращої подруги Нати:

«Привіт.

Ну що де зустрічаємося?

Бо я снідати не буду, краще бургера куплю.

Чекаю відповіді.

Цьомки.»

     Неочікувано до Єви зателефонував її хлопець- Влад, йому також шістнадцять років і вчиться він у паралельному класі:

-Ало. Привіт, солоденька. Як справи?- запитав хлопець.

-Привіт. Все ок. А в тебе?

-Та нормально. Сьогодні я побачу свою крихітку?

-Незнаю. Ну я вже маю йти в школу, того цілую, бувай.

-Бувай.

     Дзинь- це прийшла sms від Нати:

«Привіт, Єво.

Давай біля твого будинку зустрінемося.

Цілую.»

     Я набрала вілповідь на повідомлення подруги:

«Ок.

Чекаю.»

     Через двадцять хвилин ми зустрілися:

-Привіт, Євочко!- кинулася обіймати мене Ната.

-Привіт.

-Кароче, ти в курсі, що до твого Влада в клас переходить якась нова дєвка, мабуть, Лола звати...

-Та мені що до того? Влад любить мене.

-Ну ти дивись за ним. Бо раптом...

-Подруго, це лише твої здогадки. Але дякую за інфу.

-Ну незнаю... Бо Лола, ще та фіфа... Одягається відверто!

-Щось я вже боюся за Влада...

-Я з тобою. Якщо те станеться, то я завжди поруч.

-Дякую, Натко.

     У гардеробі ми зустріли її- Лолу.

Вона була одягнена у юпочці коротесенькій, панчохах і у туфлях із високим підбором...

-Привіт, селюкам!- крикнула вона на всю кімнату.

-Це ти до нас?- грізно запитала Ната.

-Ну... Я більше тут селюків не бачу, окрім вас.

-А ти себе в дзеркало бачила? Худе, високе. Якщо знімеш мейк, то напевно ти монстр з прищами!-  не здавалася Ната.

-Та пішла ти! Дура!

Ната до мене:

-Ну як я її? Бачила?

-А ти сильна... морально.

-Ну да, ну да.

     На перерві я дізналася, що Влад- ще той мерзотник!

-Владе?!

-Єва?! Ти? Як? Блін! Сорі...

-Ойой, Владічку я цей...піду...- взяла сорочку і туфлі Лола, і пішла.

-Та йди...- відказав хлопець.

-Ну ти й підле створіння!- я дала йому ляпаса.

-Коза!- крикнув він.

     Я бігла, незнати куди, добре що мене зупинила Ната.

-Ей! Ти куди зібралася?- перелякано запитала дівчина.

-Наткооо... Він мене зрадив!

-Що?! З ким?! З нею...?

-Так...

-Євочко! Головне без істерики... У мене є план!

-План? Який? Вбити Влада?

-Ні-ні!

-Хіба ти бачиш кращу помсту за вбивство?- запитала я.

-Ми йому ще втремо носа! Ти маєш одягатися стильно! І мати кращого хлопця!

-Хм... Де ж його знайти? Цілий світ підлот!

-Сайт знайомств!- Ната мені підморгнула.

-Ну ок, вмовила.

-Кароче, пішли на третій поверх, там вай-фай краще ловить.

-Не вийде, бо вже через хвилину дзвінок.

-Блін! Давай тоді після уроків у тебе?

-Окей.