Глава 24. Вибір сьомих воріт

— Він помре замість тебе.

Слова Серафіни прозвучали тихо.

Але Еліана почула їх чіткіше, ніж гуркіт війни над містом.

Вона дивилася на матір.

Живу.

Не примару.

Не спогад.

Не тінь.

Серафіна стояла по той бік сьомих воріт і плакала.

Еліана зробила крок уперед.

Каель схопив її за руку.

— Не йди.

— Це моя мати.

— Я знаю.

— Вона жива.

— Я знаю.

— Тоді я повинна…

— Ні.

Еліана повернулася до нього.

— Чому?

Каель дивився на сьоме ворота.

— Бо Перший хоче саме цього.

Серафіна похитала головою.

— Він має рацію.

— Мамо?

— Не слухай мене.

Еліана завмерла.

— Що?

— Я не та, ким ти мене бачиш.

Каель дістав меч.

— Вона не Серафіна.

Еліана подивилася на нього.

— Ти впевнений?

— Ні.

Він подивився на жінку за воротами.

— І саме це найгірше.

Серафіна підійшла ближче.

— Каелю…

Він напружився.

— Не називай мене так.

— Ти не змінився.

— А ти змінилася.

— Так.

— Ти мала залишитися частиною печатки.

— Я залишилася.

— Тоді як ти тут?

Серафіна подивилася на Еліану.

— Через неї.

Еліана відчула холод.

— Через мене?

— Так.

Перший з'явився над воротами.

— Нарешті ви зрозуміли.

Каель підняв меч.

— Замовкни.

— Вона відкрила сьоме ворота.

Еліана похитала головою.

— Я не відкривала його.

— Твоя кров відкрила.

— Я його закрию.

Перший засміявся.

— Не цього разу.

Серафіна простягнула руку.

— Еліано, йди до мене.

Каель став перед нею.

— Ні.

Серафіна подивилася на нього.

— Ти не можеш її захистити.

— Можу.

— Ти не розумієш.

— Розумію достатньо.

— Якщо вона не увійде, ворота відкриються повністю.

Каель мовчав.

Еліана подивилася на матір.

— Що буде, якщо я зайду?

Серафіна відповіла:

— Ворота закриються.

— А Каель?

Вона заплющила очі.

— Він залишиться тут.

— Живим?

Серафіна не відповіла.

Каель сказав:

— Ні.

Еліана подивилася на нього.

— Ти знаєш?

— Так.

— Звідки?

— Я відчуваю це.

Він показав на груди.

Чорний знак знову з'явився на його шкірі.

— Сьоме ворота прив'язане до моєї сили.

Азраель підійшов ближче.

— Каелю…

— Ти знав?

Азраель мовчав.

— Ти знав, що так буде?

— Я знав, що ворота вимагатимуть жертви.

— І не сказав.

— Бо сподівався знайти інший шлях.

Еліана подивилася на нього.

— Знайшов?

Азраель похитав головою.

— Ні.

Еліана підійшла до воріт.

— Мамо.

Серафіна дивилася на неї.

— Я тут.

— Скажи мені правду.

— Яку?

— Ти справжня?

Серафіна заплакала.

— Так.

Еліана завмерла.

— Ти справді моя мати?

— Так.

— Ти справді хочеш, щоб я увійшла?

Серафіна мовчала.

Потім тихо сказала:

— Ні.

Еліана відчула, як серце стислося.

— Тоді чому просиш?

Серафіна подивилася кудись убік.

— Бо я не можу говорити те, що хочу.

Каель зрозумів першим.

— Він контролює тебе.

Серафіна кивнула.

— Частково.

Перший усміхнувся.

— Вона все ще моя.

Еліана повернулася до нього.

— Ні.

Її очі спалахнули.

— Вона моя мати.

Перший відповів:

— Саме тому вона буде твоєю слабкістю.

Еліана підняла руку.

Червоне світло пішло по її пальцях.

Перший відступив.

— Ти не можеш мене перемогти.

— Я не збираюся.

— Тоді що?

— Я заберу її.

Вона спрямувала силу на Серафіну.

Перший закричав.

Темрява навколо Серафіни почала відділятися.

Жінка впала на коліна.

— Еліано!

— Мамо!

Каель схопив її за плечі.

— Не витрачай силу!

— Я повинна!

— Ти себе вб'єш!

— Тоді допоможи!

Каель поклав руку на її спину.

Їхній кровний зв'язок спалахнув.

Його сила влилася в неї.

Її — в нього.

Разом вони спрямували енергію до воріт.

Темрява почала відступати.

Серафіна піднялася.

— Ще!

Еліана закричала.

Світло вибухнуло.

І Перший відлетів.

На мить усе стихло.

Серафіна впала на коліна.

Еліана кинулася до неї.

— Мамо!

Вони обійнялися.

Серафіна плакала.

— Ти виросла.

— Я так хотіла тебе побачити.

— Я знаю.

— Чому ти пішла?

Серафіна провела рукою по її волоссю.

— Я не пішла.

— Тоді де ти була?

— За печаткою.

— Чому не повернулася?

Серафіна подивилася на Каеля.

— Бо не могла.

— Хто не дозволяв?

— Перший.

Еліана стиснула зуби.

— Тоді ми знищимо його.

Серафіна похитала головою.

— Його не можна знищити.

— Чому?

— Бо він не живе так, як живемо ми.

— Тоді що робити?

Серафіна подивилася на Каеля.

— Забрати його силу.

Каель насупився.

— Як?

— Через восьме ворота.

Азраель різко підняв голову.

— Ні.

Серафіна подивилася на нього.

— Саме тому я залишила його.

— Ти знала?

— Так.

— І не сказала мені?

— Ти б спробував зупинити.

— Звичайно.

— І загинув би.

Азраель мовчав.

Каель подивився на них.

— Поясніть.

Серафіна сказала:

— Восьме ворота не є частиною системи семи.

— Тоді що це?

— Воно створене для того, щоб змінити правила.

Еліана підійшла ближче.

— Як?

Серафіна взяла її руку.

— Сім воріт тримають Першого.

— А восьме?

— Восьме може від'єднати його силу від його синів.

Каель завмер.

— Від нас?

— Так.

— Тоді чому ти сказала, що я помру?

Серафіна подивилася на нього.

— Бо восьме ворота має одну умову.