31

Глава 31

Яке ж все таки життя буває непередбачуване та інтригуюче. Хто б міг подумати, що наші з Владом батьки знайомі між собою.  І не просто знайомі, а дружать доволі давно.

 А тут ми навідалися без попередження  і з сюрпризом. Усе звалилося на одну купу, але нам вдалося порозумітися. За обідом обговорили наше з Владом весілля. Визначилися з датою та іншими приємними клопотами.  Коханий наполягав, щоб ми одружилися, як найшвидше. Чого йому так не терпиться, не знаю ? Ми ж і так живемо разом у одній квартирі. 

--- Юль, може поділишся зі мною думками,  що вирують у твоїй голові ? --- запитав Влад,  бачачи, що я хоч і у його обіймах, але думками десь дуже далеко.

Додому ми повернулися доволі пізно. Довелося ще маму підвозити. День видався доволі насиченим, тож ми вирішили одразу вкладатися спати. Завтра зранку нам на роботу. Після веселих та насичених вихідних починати робочий тиждень ой, як не просто.

--- Владе, навіть не знаю, що й думати. Ти не вважаєш, що насправді між нашими батьками таки щось є. Просто вони швидко  зрозуміли, що відбувається й вирішили приховати від нас  свої стосунки. 

--- Не думаю ! Швидше за все там лише дружба, спільні інтереси чи вподобання, не більше. Така собі платонічна любов. Та навіть якщо вони й пара це ж нічого не змінює. Ми все-одно кохаємо один одного і скоро одружимося, щоб там не було. Жодне стихійне лихо не зупинить мене зробити тебе своєю дружиною,  моя кохана дівчинко.

--- Може мені варто поговорити з мамою наодинці ? Як гадаєш ? 

--- Юль, я розумію, що ти хочеш прояснити ситуацію, зрозуміти, що між ними насправді, але це не наша історія, а їхня. Дай їм спокій. Хай вони пишуть її своїм почерком.

--- Може ти й правий. Хоч я і донька, але мабуть, немаю права втручатися в особисте життя матері. Я теж колись  не відкрилася їй, вважаючи, що так буде правильно.

--- Розумне рішення ! У нас на носі весілля, тож краще забивай свою прекрасну голівку по ділу,  --- Влад поцілував мене у чоло та цього йому виявилося замало і він став покривати поцілунками шию,  ніс, щоки. 

--- Владе, коханий нам завта на роботу ! Ти забув ?

Та схоже цей чоловік не чув моїх слів. Його руки подорожували моїм тілом, розсипаючи мільйони мурашок, які ніби оскаженілі снували моїм тілом. Як легко йому вдалося вкрасти моє серце. Безповоротно, назавжди, навіки ! Усі страхи, сумніви залишилися у минулому. Я з захопленням милувалася своїм колишнім ворогом, усім серцем покохала його, подолавши неприязнь та ненависть. 

--- Ні, я все пам'ятаю. Зранку у мене зустріч з нашими партнерами, у тому ресторані де ми колись обідали разом. Пам'ятаєш ?

--- Ну звісно ! Як таке можна забути. Тоді я ледь терпіла тебе. 

---- А зараз ?

--- А зараз, ... жити без тебе не можу, --- відповідаю, як є насправді.

Потягнувшись до чоловіка поцілувала в губи. Ось так, просто захотілося відчути його. Заглянути у очі, які тепер випромінювали тепло та надію. Та мій вчинок лише ще більше розпалив бажання коханого. Влад притис мою голову до подушки й припав до моїх губ солодким та пристрасним поцілунком. Те, що послідувало далі, важко передати словами. Наші тіла сплелися у відчайдушному екстазі. Ми цілувалися так, ніби не бачилися цілу  вічність. 

--- Будь ласка, Владе,  ... коханий ... не зупиняйся ...

--- Саме ці слова я так хотів почути від тебе,  ... серденько.

 Шалене полум'я пристрасті поглинуло нас обох. Ми перестали контролювати себе, віддаючись насолоді. Напевно лише з Владом мені написано долею плакати та сміятися, кохати та не навидіти й бути разом усе життя.

  Довгий час у кімнаті було чути лише наше переривчасте  дихання. Голова Влада покоїлася на моїх грудях, а я усміхаючись теребила у руці його шовковисте волосся.