30.1

З кухні лунав голос моєї мами. Хіба таке можливо ? Що їй робити у домі мого директора ? Божевілля якесь ! Мабуть, все-таки почулося. Заспокоюю себе  з надією, що це лише гра моєї багатої  уяви.

--- Юль, все гаразд ? Ти чого так зблідла ?

Я навіть відповісти Владові не встигла, як перед нами з'явилася ... моя мама.  Весела така, навіть зачіску зробила. Не розумію, що тут  відбувається ? Мені вмить стає важко дихати, просто бракує повітр'я і я хапаюся за Влада з надією не гепнутися у обмарок у всіх на очах. 

Першим приходить до тями Влад. Хоч я упевнена, він теж не розуміє, що тут відбувається і, що моя мама забула у домі його батька.

--- Маріє Петрівно, я звісно дуже радий вас бачити, але навіть уявлення не мав, що ви знайомі з моїм татом.

Моя мама схоже теж трохи розгубилася, а головне мені --- рідній доньці, навіть словом не обмовилася, що має стосунки з  чоловіком. 

--- Юлю, ... донечко, ти чого стоїш така налякана ? Звісно зустріч неочікувана, але ви присідайте зараз поп'ємо разом чаю і ... трохи поговоримо усі разом. 

--- Мамо, ... це не те запитання на яке я хочу давати відповідь. Мене більше цікавить, що ти тут робиш ? 

--- Так, ... схоже одним сюрпризом ми сьогодні не обійдемося, --- промовив Сергій Михайлович,  стаючи поряд з моєю мамою.

--- Машенько,  я так розумію, що це гра долі.  Виходить, що  Юля --- твоя донька, а Влад мій --- син. Вони пара і приїхали  до мене, щоб розповісти, що вирішили одружитися. 

--- Я така рада, ... за вас обох. 

--- Мам, та поясни вже нарешті, що ти тут робиш. Ти, що зустрічаєшся з Сергієм Михайловичем ? 

--- Ну, ... "зустрічаєшся " це дуже голосно сказано. Ми дружимо, ...  доволі давно, але про те, що наші діти зустрічаються, ніхто з нас й гадки не мав. Я не знала, що Влад --- син Сергія, так само, як і Сергій не знав,  що ти моя --- донька. Та я безмежно рада за вас діти. Нарешті моя люба донечка знайшла своє щастя. 

--- Думаю у нас є чудовий привід для шампанського, --- каже мій Влад, абсолютно спокійно реагуючи на цю ситуацію. Як він може ? Невже його зовсім не бентежить те, що відбувається ?

--- Мамо, думаю нам пора додому.

--- Юль, ти чого ? Все добре. Ну знайомі наші батьки і, що з того. Це їхня справа, що між ними, ... не наша. У нас свої стосунки, своя історія, ... своє кохання. Давай залишимося, пообідаємо всі разом, обговоримо наше весілля. Ну, ... що скажеш ?

--- Скажу, що геть нічого не розумію. Мамо, ти хоч би натякнула, що зустрічаєшся з чоловіком.

--- Юленько, ми не пара з твоєю мамою і не  збираємося одружуватися, якщо тебе саме це хвилює. Ми доволі давно дружимо.  І все! Просто двоє одиноких людей, яким є про що  поговорити. І тут немає жодних підводних каменів,  просто випадковість. Твоя мама часто навідується до мене у гості. Іноді ми обідаємо разом або вечеряємо,  граємо шахи або прогулюємося садом,  ходимо в кіно чи  театр, ... і все. Не хвилюйся так.  Он сьогодні вирішили у трьох обід приготувати, ніби відчували,   що прийдуть гості.

--- Мам, це правда ? --- перепитую я.

--- Правда, Юлю ! Правда ! Єдине, що мене поєднує з Сергієм це --- дружба, яка зав'язалася дуже давно. 

--- Знаєш, Юленько, коли я замахався на життя твоєї мами, вона мені у цей самий момент моє життя  врятувала. Ось такою непередбачуваною буває доля, повною сюрпризів. 

Хмм, ...  кому, як не мені найкраще знати якою непередбачуваною може бути доля і скільки у неї за пазухою сюрпризів. Геть нічого не розумію, але добре хоч те, що недоведеться організовувати два весілля.

--- Мамо, ну ти хоч би розповіла, що маєш такого гарного друга. Можливо у розмові я б здогадалася про кого йде мова.

--- Я правда хотіла, але у твоєму житті був період, коли ти про чоловіків навіть чути не хотіла. От я і вирішила, що не буду тебе тривожити намарно. 

--- Так, ... раз доля зібрала нас усіх у цьому домі, то ж давайте проведемо час з користю. Наприклад, обговоримо наше з Юлею весілля, --- пропонує Влад, запрошуючи усіх до столу.

 Мама підходить до нас і по черзі обіймає, спершу мене, а потім і Влада. Ми усі сідаємо до столу, а Ніна Микитівна подає нам обід.

 З Владом ми вирішили одружитися через три тижні. Майже перед самим Новим роком. Хотіли швидше, але наші  найдорожчі були категорично проти, переконуючи нас, що дуже мало часу для підготовки.

--- Мамо, і все таки, розкажи нам,   як ти познайомилася з Сергієм Михайловичем ? --- я ніяк не могла заспокоїтися, не довідавшись все до кінця.

--- Одного разу, коли я поверталася з роботи Сергій мало не збив мене на пішоходному переході. Правда не навмисне. У нього серце прихопило, але попри все зміг загальмувати перед самим моїм носом. Отямившись від потрясіння, я накинулася до нього з кулаками, а коли зрозуміла, що йому стало погано, кинулася на допомогу. Ось так ми познайомилися та здружилися. У нас часто були ситуації, коли ми по черзі розповідали про своїх дітей, але ніхто навіть гадки не мав, що ми можемо бути між собою знайомими.

--- І давно ви дружите ?

--- Вже більше трьох років, Юлю.

Нічого собі історія. Справжя фантастика !  Та добре те, що добре закінчується. 

Моє життя стало  таким цікавим і насичиним подіями. У ньому щодня киплять пристрасті.